П’ядун-шовкопряд буросмугастий

  • Українська назва: П’ядун-шовкопряд буросмугастий
  • Російська назва: Пяденица-шелкопряд бурополосая
  • Латинська назва: Lycia hirtaria Cl.

Класифікація:
  • Ряд: -
  • Родина: -
  • Пік активності: Травень

Де спостерігаються симптоми:
На листях
Препарати

Фенологічний календар розвитку

Фенологічний календар розвитку

п’ядуна-шовкопряда буросмугастого (кількість поколінь – 1)

 

Фаза розвитку

Квітень

Травень

Червень

Липень

Серпень

Вересень

Жовтень

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

Лялечка

Імаго

Яйце

Личинка

Лялечка

0

+

 

+

 

+

 

+

 

+

 

+

 

 

 

0

 

 

 

0

 

 

 

0

 

 

 

 

0

 

 

 

 

0

 

 

 

 

0

 

 

 

 

0

 

 

 

 

0

 

 

 

 

0

 

 

 

 

0

 

 

 

 

0

 

 

 

 

0

 

 

 

 

0

 

 

 

 

0

 

 

 

 

0

Загальні відомості та цікаві факти про П’ядун-шовкопряд буросмугастий

Класифікація шкідникаряд Лускокрилі

родина П’ядуни

Види, які уражуються – поліфаг, шкодить рослинам із 43 родів – усі плодові й лісові породи. Пошкоджує яблуню, грушу, вишню, черешню, сливу, айву, абрикос, персик та інші плодові дерева.

Шкодочинна стадія – личинка.

Тип пошкодження – гусениці молодшого віку спочатку скелетують молоде листя, обплітаючи його павутиною, гусениці старших віків грубо об’їдають листя, часто з’їдаючи його цілком.

Кількість поколінь – 1.

Зимуюча стадія – лялечки в ґрунті, в земляних колисочках, на глибині 8-15 см або в поверхневому шарі ґрунту, під опалим листям.

Читати далі

Заходи з захисту П’ядун-шовкопряд буросмугастий

Заходи захисту від шкідника:

1. Агротехнічні. Осінній обробіток ґрунту в міжряддях і пристовбурних кругах. Розпушування ґрунту в період переходу гусениць на заляльковування.

2. Хімічні. При чисельності, що перевищує 4-6 яєць на 2 м пагонів, – обприскування інсектицидами у фенофази «відокремлення бутонів» – «рожевий бутон».

Морфологія П’ядун-шовкопряд буросмугастий

Морфологія і біологія розвитку шкідника.

Поширена в Україні повсюдно.

Імаго. Метелик з розмахом крил 35-52 мм; основне забарвлення крил жовто-сіре або попелясто-сіре з бурими смужками й чорними серпоподібними плямами між жилками зовнішнього краю крила, по анальному краю вохристо-жовте; бахрома бура; вусики самок ниткоподібні, самців – перисті. Зазвичай самці дещо більші (розмах їхніх крил до 52 мм) і літають набагато краще.

Яйце розміром 0,7 мм, свіжовідкладене – смарагдово-зелене, перед відродженням гусениці – чорно-синє з металічним блиском.

Личинка. Гусениця, що завершила свій розвиток, завдовжки 45-50 мм; основне забарвлення тіла має різнобарвні аберації: попелясто-сіру, вохристо-буру, сіро-коричневу або сіро-фіолетову; голова жовто-вохриста, грудні ноги й щитки червоно-коричневі, черевні щитки яскраво-жовті, на спині по дві жовті плями на кожному сегменті, на 11-му сегменті два чорних бородавкоподібних виступи, які мають по світлому волоску.

Лялечка розміром 17-20 мм, темно-коричнева, з великим кремастером, який закінчується товстим роздвоєним відростком.

Виліт метеликів починається рано навесні за середньодобової температури повітря +12…+15°С – у першій декаді квітня, у Степовій зоні – в березні. Вихід розтягнутий і триває більше місяця, літають з кінця березня до початку червня, активні в сутінках і вночі. Метелики виходять зі сформованою ще з осені статевою продукцією. Самки малорухливі, не літають і після запліднення відкладають яйця по одному або невеликими групами в складках кори біля основи бруньок. Плодючість – 650-850 яєць.

Ембріональний розвиток триває від 10-15 до 30-35 діб. Відроджені гусениці дуже рухливі. Живуть окремо. Завершивши розвиток, який триває 30-35 діб, гусениці переходять у місця зимівлі, заляльковуються в земляній колисочці і залишаються до весни наступного року. Заляльковування відбувається з червня по серпень. Діапауза може тривати 2-3 роки, це більше характерно для самців.

Читати далі