Моніліоз

  • Українська назва: Моніліоз
  • Російська назва: Монилиоз
  • Латинська назва:

Класифікація:
  • Збудник: аскоміцет Monilia
  • Пік активності:

Де спостерігаються симптоми:
На стеблі
На листях
На плодах
На квітках
Препарати

Загальні відомості та цікаві факти про Моніліоз

Моніліоз проявляється у вигляді побуріння і засихання квіток, в’янення молодих листків. На листових черешках і квітконіжках в теплу і вологу погоду на нижньому боці з'являються дуже маленькі пустули білого кольору, в яких знаходяться спори гриба. Через ураження молодих пагонів моніліоз ще називають «моніліальний опік».

В результаті хвороби уражуються листки, квітки, пагони, гілки, плоди.

Хвороба у червні – липні спричинює ураження плодів. На поверхні плодів з’являються спочатку бурі плями, які згодом розростаються й займають всю поверхню плоду. На них хаотично розташовані дрібні сірі нарости.

В кінцевому випадку відбувається муміфікація уражених плодів, в яких знаходяться склероції або міцелій, причому вони можуть як обпадати на грунт, так і перебувати на гілці рослини до самої весни.

Моніліоз небезпечний не лише для врожаю, але й для всього дерева. Моніліальний опік проявляється після цвітіння як несподіване побуріння суцвіть, засихання листків, молодих пагонів і плодових гілок. Уражені гілки стають неначе обпалені, що й зумовило назву. Також моніліальний опік можна сплутати з ушкодженням морозом, що спостерігається під час ранкових приморозків.

Економічний ефект 

Моніліоз – дуже шкідлива хвороба. Втрати врожаю щорічно становлять 20–30 %, а в окремих господарствах – 50–70 %.

Важливо знати

Умови навколишнього середовища, сприятливі для розвитку

Сприятливою для швидкого розвитку моніліозу навесні є прохолодна й волога погода під час цвітіння. Низькі температури затримують фазу цвітіння, а висока вологість (особливо під час дощів і туманів) сприяє швидкому формуванню конідій та їх поширенню. Зараження відбувається під час цвітіння. Конідії потрапляють на маточку квітки, а потім через квітконіжку – в гілку. Надалі моніліоз розвивається всередині гілки, дедалі глибше проникаючи у деревину.

Заходи з захисту Моніліоз

Профілактика

При посадці не розміщувати саджанці дуже близько один до одного, оскільки в тісняві хвороботворні мікроорганізми поширюються швидше; висадження рослин в місцях із гарною циркуляцією повітря; не бажано травмувати дерева, оскільки механічні пошкодження – ворота для проникнення інфекції. Рани й морозобоїни відразу ж після появи необхідно лікувати та закривати; проведення обрізування строго за графіком, захоплюючи при видаленні хворих гілок трохи здорової тканини. Місця зрізів обов'язково замазувати садовим варом; не залишати на деревах на зиму плоди, обов'язково потрібно їх знімати і спалювати разом з обрізаними хворими гілками й пагонами; своєчасне знищення комах, які пошкоджують кору та наземні частини дерев, а також їхні личинки; перекопування щоосені ґрунту у пристовбурних колах плодових дерев; суворий контроль кількості унесених у ґрунт добрив, не допускаючи ні їх надлишку, ні нестачі; використання лише стерильних садових інструментів; вирощування сортів дерев, стійких до хвороб і шкідників.

Агротехнічні 

Боротьба з моніліозом передбачає цілий комплекс способів, який охоплює агротехнічні прийоми, регулярний догляд, застосування хімічних засобів. 

Аби скоротити ймовірність розвитку хвороби в наступному році, необхідно після закінчення сезону вегетації зібрати пошкоджені моніліозом плоди, вирізати уражені пагони й спалити їх, а перед настанням періоду спокою слід побілити штамби й основи скелетних гілок плодових дерев вапняним розчином із додаванням фунгіциду. Якщо впродовж вегетаційного періоду було виявлено на деревах ознаки моніліозу, необхідно приступити до обробки саду препаратами, що знищують грибки, а уражені гілки, пагони та плоди видаляють й спалюють.

Обприскування рослин восени 3%-ним розчином бордоської рідини або 1% мідного купоросу, хлорокисом міді 0,9%. Бордоська суміш не сумісна з жодним препаратом, окрім похідних сірки. Сумарна концентрація використаних пестидів, віднесена до максимально допустимої, не має перевищувати 1

Вирізування та спалювання уражених і засохлих пагонів. Обрізування роблять рано навесні, через 8–12 днів після цвітіння. Восени слід обрізати уражені дерева у першу чергу, щоб уникнути вторинного зараження. Обрізуючи гілки варто пам’ятати, що міцелій гриба у гілках просувається від місця зараження догори, тому слід обрізувати нижче місця ушкодження, захоплюючи декілька здорових гілочок. Уникайте механічних ушкоджень здорових тканин, а у разі поранень варто обробити ушкодження садовими варом чи фарбою.

 Із біопрепаратів фунгіцидної дії проти моніліозу застосовують Фунгістоп (триходермін спори гриба Trichoderma Viride, штам 16 ЦКМ F-59M, р.). Триходерма паразитує на грибі-збуднику та знищує його. Біопрепарати придатні до застосування у будь-який час без кореляції зі збиранням плодів.

Морфологія Моніліоз

Збудник зимує в уражених органах рослин, переважно плодах, у вигляді міцелію (грибниці), яка навесні утворює нове конідіальне спороношення. Конідії лимоноподібні, 9,5–12 х 6–10 мкм, але їхній розмір може варіювати залежно від субстрату, на якому вони з’являються, і температурних умов формування. У південних районах країни конідії можуть зимувати досить рідко. Конідії інфікують переважно молоді дерева. Сприятливою для швидкого розвитку моніліозу навесні є прохолодна й волога погода під час цвітіння. Низькі температури затримують фазу цвітіння, а висока вологість (особливо під час дощів і туманів) сприяє швидкому формуванню конідій та їх поширенню. Зараження відбувається під час цвітіння. Конідій потрапляє на маточку квітки, а потім через квітконіжку – в гілку. Надалі моніліоз розвивається всередині гілки, дедалі глибше проникаючи у деревину.