Бурякова мінуюча міль

  • Українська назва: Бурякова мінуюча міль
  • Російська назва: Свекловичная минирующая моль
  • Латинська назва: Scrobipalpa ocellatella Boyd.

Класифікація:
  • Ряд: -
  • Родина: -
  • Пік активності: Липень

Де спостерігаються симптоми:
На листях
На коренях
На плодах
Препарати

Фенологічний календар розвитку

Фенологічний календар розвитку

бурякової мінуючої молі (кількість поколінь – 3-4)

 

Фаза розвитку

Квітень

Травень

Червень

Липень

Серпень

Вересень

Жовтень

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

Лялечка

Імаго

Яйце

Личинка

Лялечка

Імаго

Яйце

Личинка

Лялечка

Імаго

Яйце

Личинка

Лялечка

0

0

0

0

+

0

+

 

+

0

 

 

 

0

+

 

 

 

0

+

 

 

 

 

0

+

0

 

 

 

 

 

+

0

+

 

 

 

 

 

 

 

0

+

 

 

 

 

 

 

 

0

+

0

 

 

 

 

 

 

 

 

0

+

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

+

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

Загальні відомості та цікаві факти про Бурякова мінуюча міль

Класифікація шкідникаряд Лускокрилі

родина Виїмчастокрилі молі

Види, які пошкоджуються – буряк, особливо цукровий. У дещо меншій мірі пошкоджуються сорти столового і кормового буряка. Крім того, пошкоджуються і інші рослини з родини Амарантових.

Шкодочинна стадія – личинка.

Тип пошкодження – гусениці спочатку зіскрібають паренхіму, потім обплітають центральне листя павутиною і виїдають наскрізні отвори уздовж середньої жилки листка та борозенки на черешках. На доросліших рослинах буряків вони знаходяться під закрученими краями листків і в мінах усередині черешка або в ходах усередині головки коренеплоду. Пошкодження відмічаються впродовж усього сезону, починаючи з появи 2-3 пар справжніх листків до збирання врожаю.

Кількість поколінь – 3-4.

Зимуюча стадія – у верхньому шарі ґрунту лялечки в коконах і гусениці різних віків у рештках після збирання врожаю.

Умови, які сприяють розвитку шкідника – гусениці гігрофільні, тому в суху і жарку погоду спостерігається їх масова загибель.

Заходи з захисту Бурякова мінуюча міль

Заходи захисту від шкідника:

1. Агротехнічні. У зв’язку з тим, що пошкоджені коренеплоди швидко загнивають, збирати урожай насамперед потрібно на полях, де міль завдала значної шкоди, і здавати його на заводи для термінової переробки. Після збирання врожаю буряків і насінників звільнити плантації від рослинних решток і здійснити глибоку зяблеву оранку. Ліквідувати сходи падалиці насіння, що створює умови для розвитку третього й четвертого поколінь шкідника. Ретельне відбраковування пошкоджених коренеплодів перед закладанням їх у кагати на зберігання. Навесні після розкриття кагатів і вибирання коренів маточних буряків усі обрізки й верхній шар ґрунту слід скинути на дно кагату і засипати шаром землі завтовшки не менш як 50 см. Кагатне поле зорати.

2. Хімічні. При небезпечній чисельності слід провести передпосівну обробку насіння системними інсектицидами. Економічний поріг шкодочинності: у фенофазу 6-8 листків – 0,5 гусениці на рослину; на початку формування коренеплоду – 0,8-1 гусениця на рослину; на початку відмирання листя – 2 гусениці на рослину. При чисельності шкідника, яка перевищує зазначені пороги, необхідна обробка посівів буряків інсектицидами.

Морфологія Бурякова мінуюча міль

Морфологія і біологія розвитку шкідника.

Поширена в Україні у Степовій і Лісостеповій зонах.

Імаго. Метелик з розмахом крил 12-14 мм; передні крила вузькі, загострені, коричнево-сірі з жовтим малюнком і чорними плямами; задні крила світло-сірі, з бахромою із довгих війок.

Яйце розміром 0,4-0,5 мм, овальне, біле з перламутровим полиском.

Личинка. Гусениця завдовжки 11-12 мм, сіро-зелена, з бурою головою і бурими плямами на грудному й анальному щитках; в останньому віці з п’ятьма поздовжніми переривчастими рожевуватими смугами.

Лялечка розміром 5,5-6,5 мм, світло-коричнева, з чотирма гачкоподібними щетинками на кінці черевця, у павутинному коконі, вкритому грудочками землі.

Впродовж зими гусениці, які знаходяться в бадиллі, зазвичай гинуть. Виживають тільки ті, що знаходились у головках коренеплодів, які залишаються в полі та в кагатах.

Вихід метеликів із лялечок, що перезимували, і в цей самий час заляльковування гусениць V віку, що вижили, збігається з появою сходів цукрових буряків. Метелики додаткового живлення не потребують, однак у жаркі періоди висмоктують краплі роси. Активні у вечірні, нічні й ранкові години. Тривалість життя метеликів становить 12-18 діб. Самки відкладають по 2-3 яйця на нижній бік листків, надземну частину коренеплодів, рослинні рештки та грудочки ґрунту. Плодючість становить 100-150 яєць. Гусениці відроджуються через 5-8 діб.

Гусениці проходять п’ять віків упродовж 25-30 діб розвитку. Вони гігрофільні, тому в суху і жарку погоду спостерігається їх масова загибель. Завершивши живлення, вони заляльковуються в овальних павутинних коконах у ґрунті на глибині 2-5 см.

У разі значних пошкоджень рослин припиняється відростання нових листків. Замість центрального пучка утворюється чорна пухка грудочка зі скріплених павутиною листків, що розклалися. Особливо небезпечні пошкодження коренеплодів маточних буряків, оскільки вони стають малопридатними для зимового зберігання в кагатах.

На висадках гусениці пошкоджують квітконосні пагони, проточуючи в них ходи, що призводить до їх викривлення і засихання. В результаті цього з’являються додаткові паростки, які дають дрібне і неповноцінне насіння. Шкода збільшується в другій половині літа у зв’язку з підвищенням чисельності шкідника в другому і наступних поколіннях.