Персикова зелена (оранжерейна) попелиця

  • Українська назва: Персикова зелена (оранжерейна) попелиця
  • Російська назва: Персиковая зелёная (оранжерейная) тля
  • Латинська назва: Myzus persicae Sulz.

Класифікація:
  • Ряд: Рівнокрилі
  • Родина: Афіди
  • Пік активності: Травень - Жовтень

Де спостерігаються симптоми:
На листях
Препарати

Фенологічний календар розвитку

Фенологічний календар розвитку

персикової (оранжерейної) попелиці (кількість поколінь – 14-15)

Фаза розвитку

Квітень

Травень

Червень

Липень

Серпень

Вересень

Жовтень

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

Яйце

Личинка

Імаго

Яйце

+

 

+

 

+

 

+

 

+

 

+

 

+

 

+

 

+

 

+

 

+

 

+

 

+

 

+

 

+

 

+

 

+

 

 

+

 

Загальні відомості та цікаві факти про Персикова зелена (оранжерейна) попелиця

Види, які пошкоджуються – первинним господарем є персик і деякі його гібриди з мигдалем. Відомо до 400 вторинних рослин господарів. Пошкоджує плодові дерева (персик, вишню, яблуню, сливу та ін.), тютюн, огірки, томати, перець, баклажан, салат, кріп, петрушку, капусту, редис, картоплю, кавун, моркву, буряк, бавовник.

Шкодочинна стадія – личинка, імаго.

Тип пошкодження – висмоктування клітинного соку. Життєдіяльність комах викликає знебарвлення, зморшкуватість і безладне скручування верхівкових листочків. Проходить харчування і на квітах. При масовому заселенні квіти опадають і висихають. Поверхня листя забруднюється рідкими цукристими виділеннями, що створює сприятливі умови для розвитку сажкових грибків. Переносить понад 100 вірусів; особливо небезпечні віруси мозаїки, що викликають хлоротичність і затримку росту. Наприклад, шкідник переносить збудників віроїдної кущуватості верхівки томата.

Кількість поколінь – 14-15.

Зимуюча стадія – в стадії яйця в основі бруньок персика.

Умови, які сприяють розвитку шкідника – оптимальна температура для розвитку +24°С.

Заходи з захисту Персикова зелена (оранжерейна) попелиця

Заходи захисту від шкідника:

1. Агротехнічні. Знищення бур'янів навколо парників і теплиць.

Проведення заходів захисту плодових дерев від попелиць. Вирізка прикореневої порослі та жирових пагонів, які особливо інтенсивно заселяються попелицями.

2. Біологічні. Регульованим співвідношенням попелиць і афідофагів є один афідофаг на 30 личинок шкідника. При такому співвідношенні застосування афіцидів недоцільне.

3. Хімічні. При чисельності понад 10-20 яєць на 10 см пагонів необхідно в осередках розмноження шкідника рано навесні, до розпускання бруньок, за температури не нижче +4°С провести обприскування – промивання дерев овіцидами. Якщо щільність заселення попелиць перевищує 5 колоній на 100 листків, необхідна обробка інсектицидами.

Морфологія Персикова зелена (оранжерейна) попелиця

Морфологія і біологія розвитку шкідника.

Трапляється в Україні повсюдно.

Імаго. Засновниці й безкрилі партеногенетичні самки – розміром до 2,5 мм, ясно-зелені, іноді рожеві, вусикові бугри високі, утворюють лобовий жолобок, трубочки циліндричні, дещо розширені в основі й ледь роздуті до кінця, хвостик пальцеподібний. Амфігонна самка – розміром 2 мм, від ясно-коричневого до вишневого кольору, гомілки задніх ніг потовщені, з численними псевдосенсоріями. Самець – до 1,9 мм, голова, груди, вусики чорні, черевце ясно-зелене, з чорними поперечними смугами, що зливаються в суцільну пляму на III-IV сегментах тіла.

Яйце зелене, згодом темніє і перед виходом личинки стає чорним.

Повноциклічна форма зимує у стадії яйця в основі бруньок персика. Засновниці в Криму відроджуються у березні, однак залежно від температури можуть відроджуватися й у лютому чи квітні. Вони живляться спочатку на бруньках, пізніше на листках, що розпускаються, і квітках. Тривалість їхнього розвитку становить 17-28 діб. У квітні за 10-20 діб вони відроджують 20-60 личинок. На персику розвивається 2-3 покоління безкрилих самок. З другого покоління з’являються крилаті розселювачки, у наступних поколіннях їх кількість збільшується. Попелиця перелітає на бур’яни, а потім і на культурні трав’янисті рослини. Відомо до 400 вторинних рослин-хазяїв. Самці розвиваються на вторинних рослинах-хазяях і перелітають до самок, що після спарювання відкладають 5-10 зимуючих яєць. На півдні, а також у теплицях, оранжереях та на кімнатних рослинах попелиця розмножується нерівномірно впродовж усього року.

Максимальної чисельності попелиця досягає у липні, потім її кількість швидко знижується і знову зростає тільки у вересні-жовтні.