Букарка

Класифікація шкідника – ряд Твердокрилі

родина Довгоносики

Види, які пошкоджуються – пошкоджує яблуню, грушу, рідше айву, вишню, терен, глід, горобину, черемху.

Шкодочинна стадія – імаго, личинка.

Тип пошкодження – пошкоджує бруньки, бутони, листки плодових дерев. З пошкоджених імаго бруньок розвивається потворне листя. Якщо на одній бруньці живилось кілька жуків, вона буріє і засихає. В бутонах жуки вигризають маточки, тичинки й квітконіжку. Личинки завдають шкоди листю. Іноді личинки переходять на листкову пластинку і живляться паренхімою, утворюючи своєрідні «міни». У разі значних пошкоджень знижується урожай і зимостійкість дерев.

Кількість поколінь – 1.

Зимуюча стадія – статевонезрілі жуки у верхньому шарі ґрунту.

Умови, які не сприяють розвитку шкідника – чисельність букарки обмежують низька відносна вологість повітря й висока температура, які призводять до швидкого засихання листя і загибелі личинок.

Заходи захисту від шкідника:

1. Агротехнічні. Збирання і спалювання опалого листя до виходу з нього личинок. Осінній обробіток ґрунту, який порушує нормальні умови перезимівлі шкідника.

2. Хімічні. При чисельності, що перевищує 40 жуків на одне дерево, або при пошкодженні 25% листків протягом вегетаційного періоду – обробка інсектицидами.

Морфологія і біологія розвитку шкідника.

Поширена в Україні повсюдно.

Імаго. Жук завдовжки 2,5-3 мм, синього кольору зі сталевим металічним блиском; надкрила ширші за передньоспинку, вкриті волосинками й поздовжніми крапчастими борозенками; ноги і головотрубка чорні; вусики 11-ти членикові.

Яйце розміром 0,3 мм, овальне, молочно-біле.

Личинка завдовжки до 3 мм, блідо-жовта, безнога, дещо вигнута, з темно-коричневою головою.

Лялечка розміром 2,5-3 мм, жовтувато-біла.

Жуки виходять на поверхню ґрунту в період набрякання бруньок і розпочинають додаткове живлення спочатку бруньками, потім бутонами й листям. Масова поява жуків відмічається у фенофазу висування бутонів. У прохолодну погоду і вночі жуки ховаються в тріщинах кори. Тривалість життя жуків становить 2-3 місяці. До кінця цвітіння яблуні жуки спарюються. Самка відкладає яйця в черешок або в центральну жилку листка по одному, рідше – по два у попередньо вигризену камеру. Закінчивши відкладання яйця, самка вкриває його недогризками з того самого черешка або центральної жилки. Пошкоджене місце (3-6 мм2) буріє, черешок перегинається і пластинка листка звисає під кутом до черешка. Плодючість – до 100 яєць.

Відроджені через 6-8 діб личинки впродовж 25-30 діб живляться тканинами всередині черешка або центральної жилки, заповнюючи вигризений канал бурими екскрементами. Обпадання пошкодженого листя починається у третій декаді травня і досягає максимуму в першій половині червня. Закінчивши живлення в опалому листі, личинки переходять у ґрунт і на глибині 8-12 см заляльковуються в овальних колисочках. Заляльковування починається наприкінці червня і триває до середини серпня. На розвиток лялечки потрібно 10-13 діб.

Більшість новоутворених жуків залишається на зимівлю в своїх колисочках у ґрунті і тільки невелике їх число виходить на поверхню в теплі вересневі дні й живиться бруньками. Частина личинок впадає в діапаузу і заляльковується наприкінці літа наступного року.