Довгоносик ліщиновий

Класифікація шкідника – ряд Твердокрилі

родина Довгоносики

Види, які пошкоджуються – пошкоджує фундук, ліщину, рідко переходить на жолуді дуба.

Шкодочинна стадія – імаго, личинка.

Тип пошкодження – весною імаго живляться спочатку бруньками, що розпускаються, а потім листками та плодами, личинка виїдає вміст плоду.

Кількість поколінь – 1.

Зимуюча стадія – личинки в колисочках у ґрунті.

Заходи захисту від шкідника:

1. Агротехнічні. Розпушування ґрунту під кущами восени і ранньою весною.

2. Механічні. Збір і знищення плодів, які передчасно опали. Струшування рано вранці жуків з кущів на розстелені полотна, з подальшим їх знищенням.

3. Хімічні. Найбільш ефективним заходом по боротьбі з довгоносиком є 2-кратна обробка рослин препаратами системної дії. Обробку проводять при появі жуків навесні (зазвичай на початку травня) і в момент відкладання самками яєць (як правило, це відбувається в середині червня в момент висунення горіха з плюски).

Морфологія і біологія розвитку шкідника.

Поширений в Україні повсюдно, де росте ліщина.

Імаго. Тіло самки до 8 мм, а самця – до 7 мм завдовжки; з дорзального боку ромбоподібної форми з довгим і тонким хоботком (у самки до 6 мм, самця до 4 мм). Жуки чорні й вкриті сірувато-жовтими лусками, які на передньоспинці утворюють поперечні лінії; на крилах жовті плями. Ноги довгі, вкриті лежачими блідо-сірими волосками, стегна булавоподібної форми і мають по одному зубчику з внутрішнього боку. Щиток квадратний, жовтий.

Яйце свіжовідкладене біле, блискуче, яйцеподібної форми.

Личинка безнога, зігнута, 7-10 мм завдовжки, блідо-кремова, голова буро-червона, або бура, щелепи чорні. На передостанньому сегменті є один щетинкоподібний волосок, а на останньому – чотири, із яких два посередині, а два по краях. Тіло личинки вкрите блідо-сірими волосками, які безладно стирчать.

Лялечка молочно-біла, 8-9 мм завдовжки, хоботок довгий, як і у жука, міцно притиснутий до тіла. Спинка лялечки рідко всіяна бурими шипами, що сидять на горбочках; в кінці черевця є два шипуватоподібних придатки.

В другій половині квітня личинки заляльковуються в колисочках у ґрунті. Стадія лялечки триває до 15 днів. Навесні, при середньодобовій температурі +15…+16°С, починається вихід жуків, які розміщуються в кроні кущів для додаткового живлення.

При середньодобовій температурі +18°С (середина травня) спостерігається масове спарювання, а через шість-сім днів самки починають відкладати яйця в прогризену хоботком ніжну шкарлупу плода у верхній або центральній частині, рідко біля основи; в тканині вигризають маленьку ямку-камеру і відкладають, як правило, по одному яйцю в молодий плодик, а отвір закупорюють недогризками. Плодючість однієї самки в середньому – 45 яєць (максимально 62).

Самка в період яйцекладки декілька разів спарюється; тривалість яйцекладки близько одного місяця (до середини червня). Ембріональний розвиток до семи днів. Личинка, закінчивши розвиток, залишає плід, вмістом якого вона живилася, падає на ґрунт і там із частинок ґрунту виготовляє колисочку, в якій і зимує.