Довгоносик вишневий (слоник, трубкокрут)

Класифікація шкідника – ряд Твердокрилі

родина Довгоносики

Види, які пошкоджуються – пошкоджує черешню, вишню, сливу, абрикос, глід, терен.

Шкодочинна стадія – личинка, імаго.

Тип пошкодження – імаго вигризають отвори в бутонах, об’їдаючи маточки й тичинки, обгризають листя, молоді зав’язі часто знищують повністю, у великих вигризають різної форми заглиблення, що призводить до потворності плодів та їх загибелі. Живлення личинок всередині кісточок знижує масу плодів вишні до 39-49%, черешні до 24-31%.

Змінюється і біохімічний склад пошкоджених плодів: знижується вміст аскорбінової кислоти і сахарози. Крім того, при наявності 10-15% плодів, пошкоджених личинками, урожай знецінюється і його переводять у розряд нестандартного.

Кількість поколінь – 1.

Зимуюча стадія – статевонезрілі жуки і личинки в ґрунті на глибині 10-15 см.

Заходи захисту від шкідника:

1. Агротехнічні. Осінній обробіток ґрунту в міжряддях і в пристовбурних кругах. Такий обробіток особливо ефективний у період масового заляльковування личинок.

2. Хімічні. При чисельності, яка перевищує вісім жуків на одне дерево, – обприскування дерев інсектицидами через 4-6 діб після кінця цвітіння вишні і черешні середньостиглих сортів. Економічний поріг шкідливості для вишневого довгоносика настає при пошкодженні 15% бруньок в фенофазу «зеленого конуса».

Морфологія і біологія розвитку шкідника.

Трапляється в Україні повсюдно.

Імаго розміром 6-8 мм, золотисто-зеленого кольору з металічним малиновим полиском; вкритий густими світлими волосинками; головотрубка пурпурова із затемненою верхівкою; очі невеликі, круглі, слабкоопуклі; передньоспинка зверху заокруглена по боках; щиток великий, із заокругленою верхівкою, густокрапчастий; у самця по боках передньогрудей два гострих, спрямованих у боки шипи; надкрила в 1,5 рази більші за ширину, з правильними рядами крапок.

Яйце розміром 0,4 мм, біле, видовженоовальне.

Личинка розміром 8-9 мм, світло-жовта, дугоподібно вигнута, безнога, з маленькою бурою головою; на тілі рідкі волосинки.

Лялечка довжиною 6-8 мм, світло-жовта, блискуча; очі опуклі, сірувато-бурі; зверху вкрита рідкими рудуватими волосками; на кінці черевця два вилкоподібних шипики.

Окремі жуки починають виходити з ґрунту за 3-4 доби перед цвітінням, масовий вихід – під час цвітіння вишні, черешні. Жуки активні в теплу і сонячну погоду; в холодну і похмуру погоду вони сидять нерухомо в пазухах пагонів з витягнутими вперед головотрубкою й вусиками.

Жуки додатково живляться і через 10-12 діб після цвітіння вишні спарюються і розпочинають відкладання яєць. Відкладання яєць триває 25-30 діб, до затвердіння кісточок. Самка вигризає в оплодні круглий отвір, дно якого закінчується просторим заглибленням на поверхні ще м’якої кісточки, і в цю яйцеву камеру кладе одне яйце. Після цього вона вигризає навколо кільцеподібну борозенку і заповнює отвір пористою пробкою з недогризків плода і екскрементів. Пориста пробка забезпечує доступ повітря до яйця і личинки і разом з тим перешкоджає заростанню отвору. В зв’язку з тим, що жуки після відкладання яєць не підгризають плодоніжку, пошкоджені плоди не обпадають і не засихають. Плодючість – 100-150 яєць.

Відроджені через 9-12 діб личинки проникають усередину кісточки і впродовж 23-30 діб живляться ядром. Завершення живлення личинок збігається в часі з дозріванням вишні. Закінчивши живлення, личинки залишають плоди, падають на землю і зариваються в ґрунт. На глибині 10-15 см влаштовують кулясту водонепроникну колисочку з просоченими слиною і утрамбованими стінками. В цих колисочках у серпні-вересні 50-60% личинок заляльковуються і через 12-15 діб перетворюються на жуків, які залишаються в ґрунті до весни. Личинки, які залишилися, впадають у діапаузу і знаходяться в своїх колисочках до серпня-вересня наступного року. Таким чином, одна частина шкідника має однорічну, друга – дворічну генерацію.