Філоксера виноградна

  • Українська назва: Філоксера виноградна
  • Російська назва: Филлоксера виноградная
  • Латинська назва: Viteus vitifolii Fitck.

Класифікація:
  • Ряд: -
  • Родина: -
  • Пік активності: Липень

Де спостерігаються симптоми:
На листях
На коренях
Препарати

Фенологічний календар розвитку

Фенологічний календар розвитку

червиці пахучої (кількість поколінь – 1 в два роки)

 

Фаза розвитку

Квітень

Травень

Червень

Липень

Серпень

Вересень

Жовтень

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

Личинка

Лялечка

Імаго

Яйце

Личинка 1-го року

Личинка 2-го року

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

0

 

 

 

 

0

 

 

 

 

0

+

 

 

0

+

 

 

+

 

 

+

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Загальні відомості та цікаві факти про Філоксера виноградна

Класифікація шкідникаряд Рівнокрилі

родина Філоксери

Види, які пошкоджуються – пошкоджує виноград.

Шкодочинна стадія – личинка, імаго.

Тип пошкодження – висмоктують сік з рослин. При заселенні лози листковою формою філоксери знищується асиміляція листків, уповільнюється ріст рослин, знижується врожай. Унаслідок живлення філоксери на мичкуватому корінні утворюються здуття, які мають форму дзьобиків (нодозитети). Пошкоджені корені відмирають. На багаторічних коренях у місцях живлення утворюються жовна (туборозитети) і виразки, в які проникають гнильні бактерії та сапрофітні гриби. Через 2-3 роки заселений філоксерою кущ гине.

Кількість поколінь – 5-8 (коренева форма); 5-7 (листкова форма).

Зимуюча стадія – личинки першого, рідше другого віків на коренях.

Умови, які не сприяють розвитку шкідника – несприятливими для розвитку філоксери є піщані ґрунти з вмістом глинистих часточок не більш як 5%, з вологоємністю не вищою за 20% і щільністю не вищою за 34%.

Заходи з захисту Філоксера виноградна

Заходи захисту від шкідника:

1. Біологічні. Здійснювати заходи з приваблення в осінньо-зимовий період комахоїдних птахів.

2. Агротехнічні. Видалення і спалювання дерев, що значно заселені шкідниками і гинуть.

3. Хімічні. 1). Впорскування інсектициду в гусеничні ходи за допомогою тонкого наконечника, прикріпленого замість розпилювача до ранцевого обприскувача або гумової груші.

2). Успіх у боротьбі зі шкідником приносить боротьба проти молодих гусениць, які живуть ще скупченнями під корою. Після того як гусениці розповзлися і почали пошкоджувати більш глибокі ділянки деревини, боротися з ними складніше. При виявленні уражених дерев з виводками гусениць необхідне розчищення садовим ножем відмерлої і відсталої кори, знищення личинок, змазування ран глиною з вапном, садовим варом, вапном з розчином мідного купоросу. Так як метелик відкладає яйця в щілини кори біля основи дерева, то для профілактики слід обмазувати стовбури сумішшю з глини, вапна, попередньо очищаючи їх від старої кори і моху.

Морфологія Філоксера виноградна

Морфологія і біологія розвитку шкідника.

У Європу її було завезено з Америки в 60-ті роки минулого століття, де вона швидко поширилась, завдаючи значної шкоди виноградникам.

Залежно від способу життя і шкодочинності філоксера має дві форми: кореневу і листкову.

Самка кореневої форми завдовжки 1-1,2 мм, видовженоовальна, зеленувата або бурувато-жовта; вусики тричленикові; хоботок довгий, заходить за основу задніх ніг; на верхній частині тіла – 70 темних бородавок, розміщених рядами.

Самка листкової, або галової, форми більш округла, жовто-зелена, з коротшим хоботком; на тілі немає темних бородавок.

Проміжні форми шкідника: крилата німфа і двостатеві (амфігонні) покоління.

Личинка першого віку завдовжки 0,3-0,4 мм, молочно-жовта. Травлення у філоксери позакишкове, кишечник замкнений, анального отвору немає.

На європейських та азіатських сортах винограду філоксера розмножується лише на корінні. На американських видах винограду та деяких гібридах – прямих виробниках шкідник розвивається як на корінні, так і на листі, проходячи повний цикл розвитку, в тім числі дві основні й проміжні форми.

Зимують личинки першого, рідше другого віків на коренях. За температури ґрунту +12…+13°С личинки прокидаються від зимового заціпеніння і починають живитися. Через 20-30 діб вони перетворюються на безкрилих партеногенетичних самок, які, відклавши 50-100 яєць, відмирають. Личинки, що відродились, проходять п’ять віків і також перетворюються на безкрилих партеногенетичних самок. За сезон у ґрунті розвивається 5-8 поколінь. На розвиток одного покоління в літній період потрібно 18-26 діб.

Частина личинок (бродяжок) виповзає на поверхню ґрунту і через тріщини в землі проникає до коріння сусідніх кущів. Річний цикл кореневої форми завершується у вересні-жовтні переходом личинок першого, рідше другого віку на зимівлю. Приблизно з другої половини червня частина личинок ІІІ-IV віків утворює німфи, які виходять із ґрунту і перетворюються на крилатих самок-розселювачок.

Крилаті самки не живляться і відкладають 1-4 яйця на наземні частини винограду. Яйця бувають двох розмірів: більші — до 0,4 мм, з яких відроджуються самки, і дрібні — 0,25 мм, з яких відроджуються самці. Після парування самки відкладають у тріщини деревини по одному зимуючому яйцю, після чого відмирають. Навесні з цих яєць відроджуються личинки-засновниці листкової форми філоксери, які на американських видах і гібридах – прямих виробниках переповзають на бруньки, що розпускаються, і присмоктуються до молодих листків з верхнього боку. На європейських і азіатських сортах винограду личинки до листка присмоктатися не можуть і гинуть.

У місцях живлення тканина розростається і випинається на нижній бік, утворюючи гал, усередині якого личинка продовжує розвиток. Через 18-25 діб вона перетворюється на партеногенетичну самку-засновницю, яка усередині гала відкладає 250-500 яєць і відмирає.

Відродившись через 6-8 діб, личинки залишають гал, переповзають на молоде листя і присмоктуються до нього, утворюючи нові гали. В Україні листкова форма філоксери дає 5-7 поколінь.

Починаючи з другого покоління, частина відроджених личинок проникає в ґрунт і селиться на корінні. В кожному наступному поколінні число личинок кореневої форми збільшується; в останньому (осінньому) поколінні майже всі личинки переходять у ґрунт. Личинки, що залишилися на листі, з настанням холодів гинуть.

Личинки листкової форми поширюються вітром, водою, знаряддям обробітку ґрунту, з одягом та взуттям робітників.