Листоблішка яблунева

Види, які пошкоджуються – монофаг, пошкоджує яблуню.

Шкодочинна стадія – личинка, імаго.

Тип пошкодження – личинки та імаго висмоктують сік із бруньок, листя, квітконіжок, пагонів і плодів. Внаслідок висмоктування соків та під дією ферментів слини листя недорозвинене, площа поверхні його буває в 7-10 разів менша від нормальної. Значна кількість виділень клейких цукристих екскрементів, які розпливаються липкою масою, склеюють внутрішні частини бруньок, закупорюють продихи листя; бруньки, квітки та зав’язі обсипаються.

На забрудненій поверхні розвиваються сапрофітні гриби. У разі значних пошкоджень слабко формуються плодові бруньки під урожай наступного року. На ослаблених деревах взимку підмерзають пагони.

Кількість поколінь – 1.

Зимуюча стадія – яйця на пагонах.

Умови, які сприяють розвитку шкідника – помірна температура і підвищена відносна вологість повітря навесні. При пізніх весняних заморозках спостерігається значна загибель личинок.

Заходи захисту від шкідника:

Хімічні. 1). При чисельності яблуневої листоблішки, що перевищує 10-20 яєць на 10 см пагонів, навесні, до розпускання бруньок, за температури повітря не нижче +4°С – обприскування-промивання дерев овіцидами. 2). Проти личинок при чисельності, що перевищує 4-8 особин на розетку, – обробка яблуні інсектицидами.

Морфологія і біологія розвитку шкідника.

Найчисленніша в Поліссі та у північнозахідних районах України. Південна межа зони значної шкодочинності проходить по лінії Кам’янець-Подільський, Вінниця, Київ, Харків.

Імаго розміром 2,5-3 мм, відразу після окрилення голубувато-зеленого, пізніше – солом’яно-жовтого кольору; до осені самка стає карміново-червоною; задні ноги стрибальні; вусики 10 членикові, ниткоподібні, закінчуються двома щетинками; дві пари прозорих крил, які у спокійному стані складені у вигляді даху.

Яйце розміром 0,3-0,4 мм видовжено-овальне, оранжево-жовте, з дрібно-комірчастою структурою, зі стебельцем на притупленому кінці.

Личинка малорухлива, плоска, у першому віці темно-оранжева, пізніше – світло-жовта або світло-коричнева з яскраво-червоними очима. Німфа завдовжки 1,5-1,8 мм, світло-зелена з легким голубим полиском, з широкими криловими зачатками, тіло слабкоопукле.

Навесні відроджені личинки 3-4 доби живляться відкрито, пізніше, в міру розпускання бруньок, проникають усередину і висмоктують сік з молодих, ще не розгорнутих листків. У подальшому присмоктуються до квітконіжок і черешків листків. Відродження личинок популяції триває 12-15 діб і завершується у фазу відокремлення бутонів. Личинки розвиваються 29-38 діб. Перед окриленням німфи переходять на нижній бік листків і линяють востаннє. Після окрилення (на 8-13-ту добу після цвітіння яблуні пізньостиглих сортів) розлітаються і до осені живляться на квітках трав’янистої рослинності.

Восени, у серпні-вересні повертаються на яблуню і після спарювання самки відкладають яйця, занурюючи їхній відросток у тканину кори біля основи плодових бруньок та тріщини гілок. Плодючість – 400-500 яєць.