Пильщик вишневий слизистий

  • Українська назва: Пильщик вишневий слизистий
  • Російська назва: Пилильщик вишневый слизистый
  • Латинська назва: Caliroa cerasi L.

Класифікація:
  • Ряд: -
  • Родина: -
  • Пік активності: Червень - Серпень

Де спостерігаються симптоми:
На листях
Препарати

Фенологічний календар розвитку

Фенологічний календар розвитку

пильщика вишневого слизистого (кількість поколінь – 2)

 

Фаза розвитку

Квітень

Травень

Червень

Липень

Серпень

Вересень

Жовтень

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

Личинка

Лялечка

Імаго

Яйце

Личинка

Лялечка

Імаго

Яйце

Личинка

0

0

 

0

+

 

 

+

 

 

+

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

0

+

 

 

 

 

 

 

+

 

 

 

 

 

 

+

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Загальні відомості та цікаві факти про Пильщик вишневий слизистий

Класифікація шкідникаряд Перетинчастокрилі

родина Справжні пильщики

Види, які пошкоджуються – пошкоджує вишню, черешню, глід, грушу, меншою мірою сливу, терен, айву, горобину, яблуню, кизильник, іргу.

Шкодочинна стадія – личинка.

Тип пошкодження – личинки молодших віків вигризають м’якуш листка невеликими плямами, старших – скелетують листя, залишаючи лише сітку жилок. Більш значної шкоди завдає друге покоління шкідника.

Кількість поколінь – у Поліссі та північній зоні Лісостепу розвивається в одному поколінні, у південному Лісостепу й Степу – у двох.

Зимуюча стадія – личинки-еонімфи в земляному коконі у ґрунті на глибині 6-15 см.

Заходи з захисту Пильщик вишневий слизистий

Заходи захисту від шкідника:

1. Агротехнічні. Осіння оранка і весняне розпушування ґрунту в міжряддях і пристовбурних кругах. Розпушування ґрунту в період масового переходу личинок на заляльковування.

2. Біологічні або хімічні. При заселенні шкідником понад 10-15 % листя – обробка біопрепаратами або інсектицидами.

Морфологія Пильщик вишневий слизистий

Морфологія і біологія розвитку шкідника.

Трапляється в Україні повсюдно.

Імаго. Самка завдовжки 5-6 мм, самець – 4-5 мм, тіло чорне, блискуче; ноги чорні, лише посередині буруваті; крила прозорі, з дещо затемненою серединною перев’яззю.

Яйце розміром 0,6 мм, видовжено-овальне, блідо-зелене.

Личинка довжиною 9-11 мм, зеленувато-жовта, голова маленька, бура або чорна; передня частина тіла (грудні сегменти) значно розширена; ніг – 10 пар; личинка вкрита чорним блискучим слизом і тільки в останньому віці втрачає його і стає яскраво-жовтою.

Ембріональний розвиток триває 7-13 діб. Масове відродження личинок буває найчастіше у другій половині червня – на початку липня. Личинки переповзають на верхній бік листка і вкриваються слизом, який захищає їх від висихання. Через 15-20 діб, пройшовши 6-7 віків, личинки завершують розвиток і переходять у ґрунт для заляльковування.

Літ і відкладання яєць другого покоління відбувається в другій половині серпня. Розвиток личинок другої генерації часто триває до кінця вересня – початку жовтня.

Лялечка завдовжки 6 мм, жовтувато-біла, в щільному овальному земляному коконі.

У Лісостепу личинки-еонімфи заляльковуються наприкінці травня – на початку червня, у південній смузі – в першій половині травня. Значна частина личинок (іноді до 50 %) залишається в стані діапаузи на повторну зимівлю.

Через 7-10 діб після початку заляльковування спостерігається масовий вихід імаго з ґрунту. На другу-третю добу після вильоту самки відкладають яйця, розміщуючи їх по одному в зроблені яйцекладом надрізи в м’якуші листка з нижнього боку. Яйце добре помітне у вигляді коричневого горбка. При масовому розмноженні шкідника на одному листку налічується 10-30 яєць, відкладених різними самками. Розмножується найчастіше партеногенетично. За 7-8 діб життя самка відкладає 50-75 яєць.