Плодожерка сливова

  • Українська назва: Плодожерка сливова
  • Російська назва: Плодожорка сливовая
  • Латинська назва: Grapholita funebrana Tr. (Laspeyresia funebrana Tr.)

Класифікація:
  • Ряд: Лускокрилі
  • Родина: Листовійки
  • Пік активності: Травень - Липень

Де спостерігаються симптоми:
На стеблі
На плодах
Препарати

Фенологічний календар розвитку

Фенологічний календар розвитку

плодожерки сливової (кількість поколінь – 2)

 

Фаза розвиткуКвітеньТравеньЧервеньЛипеньСерпеньВересеньЖовтень
123123123123123123123

Личинка

Лялечка

Імаго

Яйце

Личинка

Лялечка

Імаго

Яйце

Личинка

0

0

0

+

0

+

0

+

 

0

+

 

 

+

0

 

 

 

0

+

 

 

 

 

0

+

 

 

 

 

0

+

 

 

 

 

 

0

+

 

 

 

 

 

0

+

 

 

 

 

 

0

+

 

 

 

 

 

0

+

 

 

 

 

 

 

+

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Загальні відомості та цікаві факти про Плодожерка сливова

Види, які пошкоджуються – пошкоджує сливу, аличу, абрикос, персик, терен, зрідка черешню і вишню.

Шкодочинна стадія – личинка.

Тип пошкодження – при проникненні в плід гусениця обплітає невелику ділянку павутиною і під нею вгризається в шкірочку. Після проникнення закриває отвір павутиною і недогризками плода. З місць пошкоджень на плодах витікає камедь (глей) у вигляді прозорих крапельок, які звисають і застигають.

Через 3-5 діб гусениця прокладає хід у м’якуші, досягає черешка і перегризає судинноволокнистий пучок, унаслідок чого порушується приплив поживних речовин, ріст плода припиняється. Пошкоджені плоди набувають фіолетового кольору, передчасно «визрівають» і обпадають. У молодих плодах гусениці пошкоджують м’якуш і незатверділу кісточку, в зрілих вигризають м’якуш навколо кісточки, заповнюючи порожнину екскрементами.

При наявності плодів, які стикаються, гусениці можуть переходити з одного в інший. Закінчивши харчування, гусениці залишаються всередині не більше доби. Вони залишають плід через вихідний отвір діаметром до 3 мм. Після відходу гусениці цей отвір залишається вільним від екскрементів.

Кількість поколінь – 1-2.

Зимуюча стадія – гусениці, які завершили живлення, у павутинних коконах у тріщинах кори, під відсталою корою на стовбурах, у поверхневому шарі ґрунту, в рослинних рештках.

Умови, які не сприяють розвитку шкідника – значна загибель гусениць сливової плодожерки, що сягає в окремі роки 70-80%, спостерігається в холодні малосніжні зими.

Заходи з захисту Плодожерка сливова

Заходи захисту від шкідника:

1. Агротехнічні. Очистка штамбів і скелетних гілок від старої кори, прибирання рослинних решток, перекопування ґрунту пристовбурних смуг для знищення зимуючих гусениць, накладення ловчих поясів біля основи штамба; збір падалиці з подальшим її вивезенням з саду; своєчасне збирання ранніх сортів сливи в стислі терміни.

2. Хімічні. Залежно від чисельності шкідника проведення одного-двох обприскувань дерев інсектицидами проти кожного покоління. Першу обробку проводять на початку відродження гусениць плодожерки – при досягненні суми ефективних температур 190-200°С (поріг +10°С). Як показали випробування, задовільних результатів було досягнуто при застосуванні феромону (фунемон) з метою дезорієнтації самців. Економічний поріг шкодочинності: вилов на феромонну пастку п’яти самців за п’ять діб під час цвітіння сливи; 2-5% пошкоджених зав’язей під час їх розвитку й до збирання врожаю.

Морфологія Плодожерка сливова

Морфологія і біологія розвитку шкідника.

Трапляється в Україні повсюдно.

Імаго. Метелик з розмахом крил 13-15 мм; передні крила темно-коричневі зі слабким фіолетовим полиском; дзеркальце розмите, з 3-4 чорними штрихами або крапками всередині; задні крила одноколірні, бурувато-сірі.

Яйце округле, розміром 0,7 мм, плескате, біле, напівпрозоре, згодом зеленувато-жовте.

Личинка. Гусениця ранніх віків брудно-біла, доросла, завдовжки 12-15 мм, блідо-рожева; голова і грудні ноги темно-бурі, передньогрудний і анальний щити світло-коричневі; черевні ноги з двох’ярусним віночком із 35-40 щільно розміщених кігтиків, анальні – з 18-22 кігтиками.

Лялечка розміром 7-8 мм, світло-коричнева; кінець черевця плавно заокруглений, з вісьмома гачкоподібними щетинками на верхівці.

Заляльковування починається через 10-15 діб після переходу середньодобових температур за межі +10°С, що збігається з періодом відокремлення бутонів у пізніх сортів сливи. Заляльковування розтягнуте і триває 35-45 діб. Ця розтягнутість у подальшому супроводжує і наступні стадії розвитку. Для розвитку лялечки потрібно 15-26 діб.

Виліт метеликів починається при сумі ефективних температур +105…+120°С (при порозі розвитку +10°С), масовий літ – через 12-15 діб. Метелики активні після 17 години і в сутінках за температури повітря не нижче +16…+17°С. Зі зниженням температури повітря до +12…+13°С літ і відкладання яєць припиняються. Оптимальною є температура +24…+26°С. Через 3-5 діб після вильоту самка відкладає яйця по одному, іноді по 2-3, на освітлені ділянки плодів, рідше – на нижню поверхню листків, найчастіше нижніх і середніх ярусів крони. Плодючість – 50-90 яєць.

Через 5-10 діб при сумі ефективних температур 190-200°С відроджуються гусениці, які впродовж від кількох хвилин до трьох годин пересуваються по поверхні плодів, а потім проникають всередину, де розпочинають харчуватися. Розвиток гусениці триває 20-30 діб.

В районах Полісся і північного Лісостепу вихід гусениць з плодів починається в липні, і велика їх частина залишається на зимівлю. Не всі личинки першого покоління заляльковуються. Частково вони (від 25 до 55%) впадають в діапаузу і залишаються в такому стані до весни наступного року. На півдні України гусениці залишають плоди в першій декаді червня, а в середині червня заляльковуються у верхньому шарі ґрунту, на глибині до 5 см. Кокони можна виявити в рослинних рештках, у корі штамбів і скелетних гілок.

Масовий виліт другого покоління можна спостерігати через 7-10 днів після появи перших метеликів – у другій декаді або в кінці червня (південна частина України). Метелики другого покоління відкладають яйця тільки на плоди.