Плодожерка яблунева

Плодожерка яблунева - най­по­ши­реніший шкідник на­са­д­жень яб­луні, що має найбільше еко­номічне зна­чен­ня. Пошко­д­жує та­кож плоди груші, сли­ви, пер­си­ка, че­решні, ай­ви, во­лось­ко­го горіха, гра­на­та. Ок­ре­ми­ми ро­ка­ми, особ­ли­во за по­ру­шен­ня тех­но­логії за­хис­ту, рівень пошкоджених плодів  яблуневою плождожеркою мо­же ся­га­ти 90%. Такі пло­ди пе­ред­час­но опа­да­ють та за­гни­ва­ють. Особ­ли­во не­без­печні по­шко­д­жен­ня, за­вдані гу­се­ни­ця­ми дру­го­го-тре­ть­о­го по­колінь.

Ме­те­ли­ки яблуневої плодожерки ак­тивні в сутінках, са­миці здатні відкла­с­ти 55–120 яєць. По­оди­но­ко відкла­дені на пло­ди, ли­с­тя та па­го­ни яй­ця про­хо­ди­ли ембріональ­ний роз­ви­ток про­тя­гом 7-9 днів.

Види, які пошкоджуються – пошкоджує яблуню, грушу, персик, абрикос, сливу, особлива форма розвивається на волоському горісі.

Шкодочинна стадія – личинка.

Тип пошкодження – гусениці вгризаються в плоди, закриваючи вхідні отвори пробкою з недогризків. У тканині плода вони проробляють хід до насінної камери, де харчуються насінням. За період життя гусениця пошкоджує від 2-х до 3-х плодів, які передчасно жовтіють і осипаються. Втрати плодів яблуні досягають 60-70 %. 

Гусениці вгризаються в плоди, закриваючи вхідні отвори пробкою з недогризків. У тканині плода вони проробляють хід до насінної камери, де харчуються насінням. За період життя гусениця пошкоджує від 2-х до 3-х плодів, які передчасно жовтіють і осипаються. Втрати плодів яблуні досягають 60-70 %. Ця шкода посилюється ще й тим, що більша частина пошкодженого урожаю (до 65 %) буває з периферійної частини крони, яка дає, як відомо, найбільш якісні плоди. 

Після закінчен­ня жив­лен­ня гу­се­ниці ви­хо­дять із плодів, ча­с­ти­на з них за­ляль­ко­вується в подвійно­му па­ву­тин­но­му ко­коні, ча­с­ти­на — впа­дає в діапа­у­зу і за­ляль­ко­вується ли­ше на­весні на­ступ­но­го ро­ку. Це яви­ще до­сить важ­ли­ве, оскільки має зна­чен­ня для збе­ре­жен­ня по­пу­ляції у разі не­спри­ят­ли­вих умов для роз­вит­ку цьо­го ви­ду.

Кількість поколінь – 2.

Зимуюча стадія – гусениці, які завершили живлення, у павутинних коконах під відсталою корою, щілинах підпор, у пакувальній тарі, сортувальних приміщеннях, плодосховищах, муміфікованих плодах, рослинних рештках та інших місцях. У молодих садах з гладенькою корою на деревах значне число гусениць зимує у верхньому (до 3 см) шарі ґрунту, переважно біля кореневої шийки.

Умови, які не сприяють розвитку шкідника – значна загибель гусениць відбувається в холодні й малосніжні зими, коли температура повітря знижується до –25…–30°С з експозицією понад 5 діб. Чисельність і шкодочинність яблуневої плодожерки першого покоління зменшується, коли впродовж 10-15 діб під час масового льоту метеликів середньодобова температура повітря встановлюється нижче порогової (+10°С). На сході України подібне явище спостерігається кожний 7-9-й рік.

На практиці використовують різні види моніторингу: 

1. Візуальний — безпосереднє обстеження насаджень,
2. Інструментальний — використання клейових, харчових пасток, ловильних поясів, різноманітних модифікованих метеоприладів, за допомогою яких створюють алгоритм біотичних чинників розвитку шкідника.
3. Феромонний моніторинг, який проводять за допомогою феромонних пасток

1. Агротехнічні. Після закінчення збирання плодів – збирання і знищення залишків пакувального матеріалу; очищення відмерлої кори зі штамбів і сучків на старих деревах; осіння оранка міжрядь і обробіток ґрунту в пристовбурних кругах; дезінсекція тари, сходів плодосховищ.

2. Біотехнічні. Замість інсектицидів можна застосовувати інгібітори синтезу хітину. Задовільних результатів досягають розвішуванням на деревах спеціальних випарників феромонів (поліетиленові й гумові трубки, кільця, шнури, паперові стрічки з витратою 20-100 г/га феромону) з метою дезорієнтації самців.

3. Хімічні. Залежно від чисельності шкідника проводять одне або два обприскування інсектицидами проти кожного покоління. Першу обробку здійснюють на початку відродження гусениць. Є кілька способів визначення цього строку: при досягненні суми ефективних температур 230°С при порозі розвитку +10°С; для першого покоління – вилов на початку утворення зав’язі за 5 діб 3-5 метеликів-самців на феромонну пастку; для другого покоління – вилов у період росту і дозрівання плодів за 7 днів 2-3 метеликів-самців на феромонну пастку.

У по­пе­редні ро­ки на Півдні Ук­раїни най­кра­ще за­ре­ко­мен­ду­ва­ли се­бе пе­с­ти­ци­ди, що ма­ють ові-ларвіцидні властивості, а са­ме: 

• Кораген 20 КС
• Лю­фокс 105 ЕС, к.е.,
• Матч 050 ЕС, к.е., 
• Про­клейм 5 SG, р.г. 

Морфологія і біологія розвитку шкідника.

Трапляється в Україні повсюдно.

Імаго. Метелик з розмахом крил 18-22 мм, передні крила бурувато-сірі з фіолетовим полиском, з численними поперечними хвилястими лініями; на кінцях крил по темно-бурій овальній плямі з трьома вигнутими бронзовими скибочками; задні крила бурувато-сірі; в спокійному стані крила складаються у вигляді даху.

Яйце розміром 0,9-1 мм, округле, плескате, молочно-біле, напівпрозоре; на зеленому фоні листка або плода здається зеленуватим.

Личинка. Гусениця завдовжки 17-20 мм, зверху тілесно-рожева, з боків і знизу світло-жовта, голова й передньогрудний щит буро-коричневі, анальний щит вохряно-жовтий; черевні ноги з одноярусним віночком із 25-35 кігтиків, анальні – з 15-25 кігтиками; по тілу розкидані сірі бляшки, які мають по одному волоску.

Лялечка завдовжки 8-12 мм, світло-коричнева з золотистим відтінком; кінець черевця має форму заокругленого конуса з вісьмома гачкоподібними щетинками.

Заляльковування гусениць популяції триває 35-40 діб. Ця розтягнутість характерна і для наступних стадій розвитку. Навесні на розвиток лялечки потрібно 14-20, улітку – 12-16 діб. Початок льоту відбувається при досягненні суми ефективних температур 100-130°С і часто збігається із закінченням цвітіння яблуні. Інтенсивний літ метеликів відбувається від 19 до 24 години в тиху суху погоду за температури не нижче +15°С. Метелики живляться краплинною вологою. Статеве дозрівання самок триває 2-3 доби, після чого вони починають виділяти феромони, які приваблюють самців. Через 2-3 доби після спарювання починається відкладання яєць. Яйця самки відкладають по одному на листя й плоди. Як було встановлено, до 62-68% яєць яблунева плодожерка відкладає на периферійній частині крони дерев.

Плодючість – 60-120 яєць. Ембріональний розвиток першої генерації триває 9-12, другої – 7-9 діб. Відродження гусениць починається при досягненні суми ефективних температур 230°С з відхиленням в окремі роки від 190 до 280°С. Гусениці деякий час тримаються на поверхні плода, потім вгризаються в м’якуш, заплітаючи вхідний отвір павутиною і недогризками. Живлячись під шкірочкою плода 2-3 доби, гусениця вигризає невелику камеру, в якій вперше линяє. Після цього прогризає звивистий хід, в якому линяє вдруге. Третє линяння відбувається в насінній камері, плоду.

Живлення триває на півдні 21-23 доби, у Лісостепу – 25-30 діб, на півночі ареалу – до 40 діб. У п’ятому віці залишає плід і заляльковується. У Поліссі й Передкарпатті більша частина гусениць впадає в діапаузу до весни і тільки 10-15 % особин заляльковується і дає друге покоління. В Лісостепу і Закарпатті в друге покоління переходить 30-40% гусениць, а в степовій зоні та Криму – 60-80 %. Повний розвиток двох поколінь можливий при забезпеченні температури 1400-1500°С (при порозі +10°С). У всіх регіонах заляльковування припиняється 10-12 серпня, що зумовлено зменшенням тривалості світлового дня до 14-15 год., який відіграє основну роль у регулюванні діапаузи. Як показали розрахунки, проведені в умовах Харківської області, з урахуванням усіх особливостей розвитку і виживання шкідника потомство від однієї пари метеликів при двох поколіннях може пошкодити від 700 до 900 плодів яблуні.