Попелиця грушево-злакова

Класифікація шкідника – ряд Рівнокрилі

родина Афіди

Види, які пошкоджуються – пошкоджує грушу, культурні та дикорослі злаки. Життєвий цикл дводомний. Пошкоджує в основному культурні сорти груш. На дикорослих зустрічається рідко.

Шкодочинна стадія – личинка, імаго.

Тип пошкодження – висмоктування клітинного соку з молодого листя, молодих пагонів грушевих дерев. На молодих пагонах верхівкові листки скручуються (надалі вони чорніють і відмирають). Це призводить до уповільнення росту і розвитку рослин.

Кількість поколінь – 9-11.

Зимуюча стадія – яйця в тріщинах кори скелетних гілок і штамбів груші.

Заходи захисту від шкідника:

1. Агротехнічні. Проводять вирізування вовчків та прикореневої порослі, на яких можуть зимувати яйця і харчуються популяції шкідника в літній період. Обов'язковою є боротьба з бур'янами.

2. Біологічні. Обприскування біологічними інсектицидами.

3. Хімічні. Своєчасне обприскування крон і штамбів дерев інсектицидами.

Морфологія і біологія розвитку шкідника.

В Україні поширена в Криму (Південний Берег Криму, в передгірному Криму зустрічається рідко).

Імаго. Життєвий цикл виду складається з декількох генерацій, які морфологічно відрізняються:

- Самка-засновниця, з'являється з яйця. Безкрила.

- Безстатева партеногенетична самка – кілька весняно-літніх поколінь партеногенетических самок: крилата партеногенетична самка; безкрила партеногенетична самка; статеноска – з'являються в колоніях до осені.

- Крилаті: нормальні самки (амфігонні) – відроджуються з статеносок, відкладають яйця, безкрилі; нормальні самці (амфігонні) – крилаті, запліднюють нормальних (амфігонних) самок.

Все партеногенетичні генерації попелиці грушево-злакової – живородні.

Самка-засновниця має довжину тіла – 2,1-2,4 мм. Форма тіла – овальна. Колір покривів – червонувато-коричневий. На верхній стороні тіла присутня велика чорна блискуча пляма. Крайові горбки практично циліндричної форми, косо розташовані, як би загнуті назад. П’ятичленикові вусики чорного кольору. Циліндричні трубочки темні. Темно-коричневий хвостик в ширину в два рази менший довжини, покритий 16-22 волосками. Ноги світлі.

Безстатева партеногенетична самка має довжину тіла – 2-2,2 мм. Форма тіла – яйцеподібна. Колір покривів – коричнево-чорний. На черевці чорна пляма. Вусики складаються з шести члеників, темні. Третій і четвертий членики – світлі. Колір трубочок – темно-коричневий. Хвостик темний, вершина світла.

Крилата партеногенетична самка – мігрант має довжину тіла – 1,8 мм. Колір покривів: груди і голова матові, чорні; черевце з вузькими чорними смугами на тергітах грудей, брудно-жовте; ноги, хвостик і вусики – світлі.

Безкрила партеногенетична самка-переселенець (на пирії) має довжину тіла – 1,3 мм. Форма тіла – овальна. Колір покривів від жовтого до світло-коричневого. Вусики з складаються з п’яти члеників, світлі. Ноги і трубочки світлі. Хвостик з 9-10 волосками, світлий.

Статеноска має довжину тіла – 1,5 мм. Колір покривів: средньогрудей і голови – вугільно-чорний; черевця – світло-бурий. Вусики з затемненою вершиною, світлі. Ноги, трубочки, хвостик – світлі.

Нормальний самець (амфігонний) має довжину тіла – 1,5 мм. Черевце плоске й вузьке.

Нормальна самка (амфігонна) має довжину тіла – 1,4 мм. Колір покривів: темно-коричневий з фіолетовим відтінком. Хвостик і ноги світлі. Вусики з п'яти члеників.

Яйце чорне, блискуче, подовжено-овальної форми.

Відродження личинок-засновниць відбувається, коли середньодобова температура повітря переходить через +5°С, а сума ефективних температур сягає 27-31°С. Дорослі засновниці з'являються до початку цвітіння груші. Перше й друге покоління шкідника, зазвичай, не спричиняє деформації листків. Наступні покоління переходять на молоді пагони, де скручують верхівкові листки (надалі вони чорніють і відмирають).

Личинки розвиваються сім-дев'ять діб. На груші їх буває шість-вісім поколінь. Плодючість їхня дуже різниться: найбільша – в першому поколінні (понад 80 личинок) у травні, найменша – в сьомому-восьмому (6-8 личинок) у липні. З половини травня в третьому й дальших поколіннях з'являються німфи. У половині липня попелиця повністю мігрує з груші на вторинних господарів – злаки (культурні та дикорослі). Мігранти дають нащадків без додаткового живлення. Плодючість у них незначна: три-п'ять личинок. Після відродження личинок вони ще живляться протягом п'яти-шести діб.

На злакових розвивається кілька поколінь безкрилих переселенців, тривалість життя яких – 15-20 діб, плодючість – 15-20 личинок. Заселяють попелиці злакові з обох боків листка, вздовж центральної жилки та стебло. Восени в злаках відроджуються крилаті статеноски й самці, що перелітають на грушу. Найінтенсивніший літ відбувається в першій половині жовтня, а взагалі триває близько двох місяців.

На листках груші попелиці відроджують личинки амфігонних самок, які закінчують розвиток за два тижні, перетворюючись на статевозрілих особин. Після спаровування із самцями вони відкладають одне-троє світло-коричневих зимуючих яєць, які через три-чотири доби чорніють і стають блискучими. Самки, що відкладають яйця, зустрічаються доволі тривалий період, наприклад, в умовах Південного берегу Криму – до половини листопада.