Попелиця персикова зелена (оранжерейна)

Види, які пошкоджуються – первинним господарем є персик і деякі його гібриди з мигдалем. Відомо до 400 вторинних рослин господарів. Пошкоджує плодові дерева, тютюн, огірки, томати, перець, баклажан, салат, кріп, петрушку, капусту, редис, картоплю, бавовник.

Шкодочинна стадія – личинка, імаго.

Тип пошкодження – висмоктування клітинного соку. Життєдіяльність комах викликає знебарвлення, зморшкуватість і безладне скручування верхівкових листочків. Проходить харчування і на квітах. При масовому заселенні квіти опадають і висихають. Поверхня листя забруднюється рідкими цукристими виділеннями, що створює сприятливі умови для розвитку сажкових грибків. Переносить понад 100 вірусів; особливо небезпечні віруси мозаїки, що викликають хлоротичність і затримку росту.

Кількість поколінь – 14-15.

Зимуюча стадія – у стадії яйця в основі бруньок персика.

Умови, які сприяють розвитку шкідника – оптимальна температура для розвитку +24°С.

Заходи захисту від шкідника:

1. Агротехнічні. Знищення бур'янів навколо парників і теплиць. Проведення заходів захисту плодових дерев від попелиць. Вирізка прикореневої порослі та жирових пагонів, які особливо інтенсивно заселяються попелицями.

2. Біологічні. Регульованим співвідношенням попелиць і афідофагів є один афідофаг на 30 личинок шкідника. При такому співвідношенні застосування афіцидів недоцільне.

3. Хімічні. При чисельності понад 10-20 яєць на 10 см пагонів необхідно в осередках розмноження шкідника рано навесні, до розпускання бруньок, за температури не нижче +4°С провести обприскування – промивання дерев овіцидами. Якщо щільність заселення попелиць перевищує 5 колоній на 100 листків, необхідна обробка інсектицидами.

Морфологія і біологія розвитку шкідника.

Трапляється в Україні повсюдно.

Імаго. Засновниці й безкрилі партеногенетичні самки – розміром до 2,5 мм, жовтувато-зелені, іноді рожеві, вусикові бугри високі, утворюють лобовий жолобок, трубочки циліндричні, дещо розширені в основі й ледь роздуті до кінця, хвостик пальцеподібний. Амфігонна самка – розміром 2 мм, від ясно-коричневого до вишневого кольору, гомілки задніх ніг потовщені, з численними псевдосенсоріями. Самець – до 1,9 мм, голова, груди, вусики чорні, черевце ясно-зелене, з чорними поперечними смугами, що зливаються в суцільну пляму на III-IV сегментах тіла.

Яйце зелене, згодом темніє і перед виходом личинки стає чорним.

Повноциклічна форма зимує у стадії яйця в основі бруньок персика. Засновниці в Криму відроджуються у березні, однак залежно від температури можуть відроджуватися й у лютому чи квітні. Вони живляться спочатку на бруньках, пізніше на листках, що розпускаються, і квітках. Тривалість їхнього розвитку становить 17-28 діб. У квітні за 10-20 діб вони відроджують 20-60 личинок. На персику розвивається 2-3 покоління безкрилих самок. З другого покоління з’являються крилаті розселювачки, у наступних поколіннях їх кількість збільшується.

Попелиця перелітає на бур’яни, а потім і на культурні трав’янисті рослини. Відомо до 400 вторинних рослин-хазяїв. Самці розвиваються на вторинних рослинах-хазяях і перелітають до самок, що після спарювання відкладають 5-10 зимуючих яєць. На півдні, а також у теплицях, оранжереях та на кімнатних рослинах попелиця розмножується нерівномірно впродовж усього року.

Максимальної чисельності попелиця досягає у липні, потім її кількість швидко знижується і знову зростає тільки у вересні-жовтні.