Попелиця зелена яблунева

Види, які пошкоджуються – пошкоджує яблуню, грушу, мушмулу, айву, глід, горобину, іргу, кизильник.

Шкодочинна стадія – личинка, імаго.

Тип пошкодження – личинки та імаго висмоктують сік із бруньок, що набрякають і що розпускаються, заселяють нижній бік листків, зелені пагони, іноді зав’язі. Пошкоджене листя скручується і відмирає. Пагони затримуються в рості й викривлюються. На сильно пошкоджених деревах плоди дрібнішають, на них часто розтріскується шкірочка.

Кількість поколінь – у північній зоні 6-8, у Лісостепу – 9-13, на півдні – 14-17 поколінь.

Зимуюча стадія – зимують запліднені яйця на молодих пагонах біля основи бруньок.

Умови, які сприяють розвитку шкідника – помірно тепла погода і підвищена відносна вологість повітря. Попелиця особливо шкодочинна в плодових розсадниках і молодих садах. Чисельність попелиць знижується при загасанні ростових процесів у кормових рослин, високій температурі поряд з низькою відносною вологістю повітря та рясних зливах, які змивають значну кількість комах.

Заходи захисту від шкідника:

1. Агротехнічні. Вирізання прикореневої порості й жирових пагонів, які особливо інтенсивно заселяються попелицями.

2. Біологічні. Регульованим співвідношенням попелиць і афідофагів є один афідофаг на 30 личинок шкідника. За такого співвідношення застосування афіцидів недоцільне.

3. Хімічні. 1). При чисельності понад 10-20 яєць на 10 см пагонів необхідно в осередках розмноження шкідника рано навесні, до розпускання бруньок, за температури не нижче +4 °С провести обприскування – промивання дерев овіцидами; 2). Якщо щільність заселення попелицею перевищує 5 колоній на 100 листків, необхідна обробка інсектицидами.

Морфологія і біологія розвитку шкідника.

Трапляється в Україні повсюдно.

Імаго. Безкрила партеногенетична самка завдовжки до 2 мм, зеленувата, з коричнево-жовтою головою; вусики жовтуваті, 6-ти членикові; сокові трубочки й хвостик чорні. Крилата самка-розселювачка розміром 1,8-2 мм, голова, груди, вусики, ноги і сокові трубочки темно забарвлені; черевце зелене з чорними плямами; вусики 6-ти членикові, жовті з затемненою верхівкою; крила прозорі, ледь коричнювато-блакитнуваті. Амфігонна самка і самець безкрилі, жовтувато-зелені або бурувато-жовтого кольору; трубочки й хвостик чорні; вусики 6-ти членикові; гомілки задніх ніг потовщені; довжина самки – 1,6 мм, самця – 1,2 мм.

Яйце розміром 0,4-0,5 мм, видовжено-овальне, чорне, блискуче.

Личинка зелена з червонуватим полиском; очі червоні; ноги й вусики чорні.

У період набухання і розпускання бруньок відроджуються личинки й розпочинають живлення. Через 10-15 діб, після чотирьох линянь, личинки перетворюються на партеногенетичних самок-засновниць. Самки-засновниці з’являються перед початком цвітіння яблуні, коли сума ефективних температур (при нижньому порозі розвитку +5°С) досягає 105°С. За 20-30 діб життя засновниця відроджує 80-100 личинок.

Зелена яблунева попелиця – немігруючий вид. У літній період одночасно з безкрилими розвиваються (починаючи з третього покоління) крилаті самки-розселювачки, які розлітаються і заселяють нові кормові рослини. У вересні-жовтні з’являються самки-статеноски, що відроджують личинок, які перетворюються на амфігонних самок і самців. Запліднені самки відкладають 2-5 зимуючих яєць.