Скосар кримський

  • Українська назва: Скосар кримський
  • Російська назва: Крымский черный виноградный скосарь
  • Латинська назва: Otiorhynchus asphaltinus Germ.

Класифікація:
  • Ряд: -
  • Родина: -
  • Пік активності:

Де спостерігаються симптоми:
На листях
На коренях
Препарати

Загальні відомості та цікаві факти про Скосар кримський

Класифікація шкідникаряд Твердокрилі

родина Довгоносики

Види, які пошкоджуються – поліфаг, відзначений на 85 видах рослин. Імаго харчуються в основному бруньками і листям винограду, мигдалю, яблуні, ясена, клена, шипшини, груші, абрикоса, люцерни.

Шкодочинна стадія – імаго, личинка.

Тип пошкодження – імаго живляться бруньками винограду, листям мигдалю, горобини, яблуні, троянди. В теплу погоду жук за ніч може знищити 5-7 бруньок. З появою листків винограду жуки живляться ними до пізньої осені, характерно об'їдаючи їх з країв. Личинка живе в ґрунті і харчується корінням.

5 жуків ушкоджують на 1 кущі виноградної лози до 44% бруньок. Найбільш небезпечним є пошкодження верхівкової частини бруньок. Тривала весна сприяє посиленню шкодочинності жуків. У Криму втрати врожаю іноді доходять до 50%.

Кількість поколінь – 1.

Зимуюча стадія – статевонезрілі жуки, а також личинки, що не завершили розвиток, у ґрунті та під рослинними рештками.

Заходи з захисту Скосар кримський

Заходи захисту від шкідника:

1. Агротехнічні. Осінній, літній, весняний обробіток ґрунту.

2. Хімічні. При чисельності понад 2-3 личинки на 1 м2 — внесення в ґрунт інсектицидів. У разі наявності трьох жуків на кущ — проведення двох обробок інсектицидами: у період набубнявіння і розпускання бруньок та під час масового виходу жуків (застосування препаратів Актара 25 WG в.г., Енжіо 247 SC к.с.).

Морфологія Скосар кримський

Морфологія і біологія розвитку шкідника.

Трапляється в Криму, особливо шкодочинний у районах південного берега.

Імаго завдовжки 8-11 мм, зверху блискучо-чорний, надкрила опуклі, з дрібними поздовжніми борозенками, прогалини між борозенками в поперечних хвилястих зморшках; головотрубка коротка, товста, нижніх крил немає, тому жуки не літають. Тіло у самців вужче, задні стегна сильно розширені до верхівки.

Яйце розміром 0,6-0,7 мм, овальне, жовтувато-коричневе.

Личинка 10-12 мм завдовжки, світло-жовта, дугоподібно зігнута, зморщена, вкрита рідкими жорсткими волосками, голова коричнева.

Лялечка 10-11 мм, біла, з двома шипиками на верхівці черевця.

З місць зимівлі виходять у квітні за середньодобової температури +10…+12°С. Додатково живляться бруньками винограду, листям мигдалю, горобини, яблуні, троянди. В теплу погоду жук за ніч може знищити 5-7 бруньок. З появою листків винограду жуки живляться ними до пізньої осені. Ведуть нічний спосіб життя, вдень ховаються.

Через 3-6 діб після виходу з місць зимівлі жуки починають паруватися. Парування триває впродовж усього льоту.

Наприкінці травня – на початку червня починається відкладання яєць, яке триває до вересня. Яйця відкладають по одному або невеликими групами в ґрунт на глибину 10-18 см. Відродившись через 10-12 діб, личинки живляться спочатку гумусом і рослинними рештками, пізніше – корінням виноградної лози.

Живуть личинки, залежно від вологості ґрунту, на глибині від 10 до 30 см. Чим сухіший ґрунт, тим глибше знаходяться личинки. Вони 6 разів линяють, проходячи 7 віків. Личинки, які відродилися наприкінці травня – у червні, встигають завершити розвиток і заляльковуються. Ті, що народилися пізніше, залишаються в ґрунті до весни наступного року.

На розвиток лялечки потрібно 11-16 діб. Жуки, що вийшли, приєднуються до старих, додатково живляться листям і через 20-25 діб відкладають яйця. Відроджені з них личинки залишаються на зимівлю в ґрунті. У жовтні при зниженні середньодобової температури до 10 °С всі жуки переходять на зимівлю. Жуки живуть 2-3 роки, впродовж яких відкладають усього до 1500 яєць.