- Українська назва: Трубкокрут багатоїдний (грушевий)
- Російська назва: Трубковерт многоядный (грушевый, виноградный, берёзовый)
- Латинська назва: Byctiscus betulae L.
- Ряд: Твердокрилі
- Родина: Трубкокрути
- Пік активності: Травень - Червень
Фенологічний календар розвитку
трубкокрута багатоїдного (грушевого) (кількість поколінь – 1)
|
Фаза розвитку |
Квітень |
Травень |
Червень |
Липень |
Серпень |
Вересень |
Жовтень |
||||||||||||||
|
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
|
|
Імаго Яйце Личинка Лялечка Імаго |
+ |
+ |
+ |
+ ● |
+ ● ‒ |
● ‒ |
‒ 0 |
‒ 0 + |
0 + |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
Види, які пошкоджуються – виноград, грушу, рідше – сливу, яблуню, горобину, айву, вишню, малину та деякі інші листяні породи.
Шкодочинна стадія – імаго.
Тип пошкодження – імаго з верхнього боку молодого листя вигризають вузькі смуги, не торкаючись нижньої шкірочки. В міру росту листка плівка цих борозенок розривається і листок набуває безформних обрисів. Після парування самка надгризає черешок листка, внаслідок чого він в’яне і звисає донизу. Після цього жук згортає його в трубку, скручуючи у вигляді спіралі, в якій харчуються личинки.
Кількість поколінь – 1.
Зимуюча стадія – статевонезрілі жуки в ґрунті на глибині 5-10 см, невелика частина особин – під рослинними рештками.
Заходи захисту від шкідника:
1. Агротехнічні. Осінній обробіток ґрунту. Культивація й перекопування ґрунту в міжряддях та навколо кущів під час масового заляльковування личинок. Збирання й спалювання згорнутих листкових трубок («сигар») до виходу з них личинок.
2. Хімічні. При чисельності понад 2-3 жуки на один кущ – застосування інсектицидів до утворення «сигар» і відкладання яєць.
Морфологія і біологія розвитку шкідника.
В Україні трапляється повсюдно.
Імаго. Жук 6-9 мм завдовжки, золотисто-зелений з темно-синім полиском; надкрила вкриті волосками; у самців по боках передньоспинки є шипи, спрямовані вперед.
Яйце розміром до 1 мм, овальне, спочатку біле, пізніше жовтувате.
Личинка довжиною 6-8 мм, каламутно-біла, без ніг, головний щит коричневий.
Лялечка довжиною 5-7 мм, біла, спинний бік вкритий численними волосками.
Жуки виходять з місць перезимівлі у другій декаді квітня і починають додатково живитися бруньками, що розпускаються, пізніше переходять на молоде листя. Активна життєдіяльність дорослих комах встановлюється при температурному режимі +18…+20°C. Період спарювання починається через 2-3 тижні після виходу жуків із зимівлі.
Між кожним шаром листка (листків) самка відкладає по 1-2 яйця, в середньому 8-9 яєць в одну «сигару». Одна самка згортає 25-30 «сигар». Плодючість – 200-250 яєць. Відкладання яєць триває протягом тижня. По її закінченні жуки відмирають.
Відродившись, залежно від погодних умов і температури повітря, через 8-20 днів личинки впродовж 25-35 діб живляться частиною трубки, що підсихає, а після її падіння на землю – м’якушем, що розкладається.
Завершивши розвиток, личинки переходять у ґрунт і заляльковуються в круглих колисочках на глибині до 3-10 см. Жуки, що утворилися через 10-15 діб, залишаються в ґрунті до весни наступного року.
Окремі жуки виходять з ґрунту і живляться листям з кінця серпня до жовтня. Однак із настанням прохолодної погоди вони ховаються під опале листя та рослинні рештки, де й проводять зиму.