Златка чорна

Класифікація шкідника – ряд Твердокрилі

родина Златки

Види, які пошкоджуються – пошкоджує сливу, вишню, черешню, персик, абрикос, мигдаль, терен, а також глід і грушу.

Шкодочинна стадія – імаго, личинка.

Тип пошкодження – імаго обгризають або перегризають черешки листя, вигризають бруньки, обгризають кору пагонів, виявляючи особливу активність у сонячні й жаркі дні. Личинки вигризають широкі ходи, забиваючи їх буровим борошном. Ходи розташовуються нижче кореневої шийки, опускаючись на глибину до 30 см. У товстих коренях ходи захоплюють тільки деяку частину зовнішніх шарів деревини, в тонких – до половини і більше поперечного розрізу кореня. Живлення личинок камбієм і деревиною коріння часто призводить до загибелі молодих дерев. Златка чорна особливо небезпечна в розсадниках і молодих садах.

Кількість поколінь – 1 в два-три роки.

Зимуюча стадія – личинки, що завершили розвиток, у вигризених у деревині овальних камерах, розміщених біля кореневої шийки. Камера зверху прикрита шаром кори. Зимує також невелика кількість жуків у поверхневому шарі ґрунту.

Умови, які сприяють розвитку шкідника – оптимальні умови для розвитку: +27°С і відносна вологість повітря 60-66%. Підвищення вологості повітря понад 70-80% призводить до масової загибелі яєць, що досягає 90%.

Заходи захисту від шкідника:

1. Агротехнічні. Проведення регулярних поливів, що спричинює загибель яєць, а також сприяє значному виділенню деревами камеді, в якій гинуть личинки.

2. Хімічні. Економічний поріг шкодочинності становить у середньому два жуки на одне дерево при заселенні 10% дерев. У разі його перевищення – обприскування інсектицидами на початку масового заселення дерев.

Морфологія і біологія розвитку шкідника.

Трапляється в Криму, Степових областях та місцями в Лісостепу України.

Імаго. Жук завдовжки 27-29 мм, чорний, матовий; передньоспинка поперечна, дещо ширша за надкрила, вкрита білим восковим нальотом; вусики короткі; надкрила з рядом крапок, клиноподібно звужені назад; черевце в розсіяних великих крапках, майже голе.

Яйце розміром 1,5 × 1,0 мм, біле, еліптичне.

Личинка, що завершила розвиток, до 60-70 мм довжиною, жовтувато-біла. Тіло складається з 13 сегментів у вигляді ланцюжка і різко відокремлених один від одного, з сильно розширеним передньогрудним сегментом.

Лялечка завдовжки 26-28 мм, кремувато-біла, з чітко позначеними зачатками дорослої комахи.

Закінчивши розвиток весною, личинка вигризає овальну колиску довжиною 3 см, шириною 1 мм в області кореневої шийки. З боку ходу камера закрита тирсою, а зверху прикрита шаром кори, так що може прощупуватись пальцем.

Личинки скорочуються в розмірах, линяють і заляльковуються. Цей процес припадає на кінець травня – початок червня при підвищенні температури ґрунту до +20°C. Розвиток лялечки триває від 10-12 днів до місяця. Жуки, які виходять, піднімаються в крону дерев і розпочинають додаткове живлення. Літ жуки розпочинається з середини травня та триває все літо, а частина жуків літає і наступного літа, після зимівлі. Живуть довго (самка може прожити до 370 діб).

Після спарювання самка проникає в ґрунт і відкладає яйця по одному в складки кори в ділянці кореневої шийки. Середня плодючість – 120 яєць. Ембріональний розвиток триває 10-15 діб. Відроджені личинки проникають під кору коріння, віддаючи перевагу корінню діаметром 0,5-3 см, де впродовж двох сезонів харчуються.