Златка димчаста плодова

Класифікація шкідника – ряд Твердокрилі

родина Златки

Види, які пошкоджуються – пошкоджує яблуню, глід, персик, абрикос та іргу; зустрічається на сливі і терні.

Шкодочинна стадія – імаго.

Тип пошкодження – імаго об'їдають молоду кору на дворічних гілках і молодих пагонах, черешки і листя.

Кількість поколінь – 1 в два роки.

Зимуюча стадія – личинки, що завершили розвиток, у вигризених овальних камерах, розміщених у кореневищах щавлю. На півдні ареалу імаго зимують в камерах заляльковування або поза камерами, в підстилці.

Умови, які сприяють розвитку шкідника – температурний оптимум досить високий +28…+33°C. Максимум, який переживають жуки протягом доби, становить +45°C. Температурний оптимум для личинок становить +33°C, максимум +42°C.

Заходи захисту від шкідника:

1. Агротехнічні. Головним способом боротьби зі златкою є своєчасні, і регулярні поливи молодих посадок плодових порід. Велике значення має ретельна обробка ґрунту і удобрення.

2. Механічні. У присадибних садах рекомендується струшування жуків з дерева з подальшим збором і знищенням.

3. Хімічні. Обробка дерев інсектицидами в період льоту жуків.

Морфологія і біологія розвитку шкідника.

Трапляється в Україні в Степовій зоні та Криму.

Імаго. Довжина жука 12-23 мм. Зверху бронзовий, знизу чорно-синій з мідними крапками, рідко зверху чорний індиго, знизу синій. Антени дуже короткі, ледве досягають половини передньогрудей.

Надкрила в передній половині довжини паралельно сторонні, далі клиновидно звужені до слабо витягнутих вершин, в 1,65 рази довші своєї загальної ширини. Точкові ряди на них слабкі, позаду ясні, попереду сплутані і зникаючі в пунктируванні, що має точки того ж розміру. Так що попереду видно смужки згущених точок замість точкових рядів. Місця згущених точок на надкрилах пофарбовані в бронзовий або мідний колір, а гладкі місця – в темний. Надкрила плямисті, з бронзовими плямами на темному, димчастому тлі, особливо проступають в їх вершинній половині. Знизу рідко-точкові місця, особливо на черевці, і ноги виглядають темно-синіми, чорними або фіолетовими. Покриті густими мідно-блискучими крапками місця грудей і тазики, крім задніх, блищать міддю. Задні тазики з заокругленим виступом або з тупим зубцем на задньому краї.

Яйце розміром 1,5 × 1,0 мм, біле, еліптичне.

Личинка сильно подовжена, забарвлена, жовтувато-біла, безнога, сліпа. Передньогрудний сегмент розширений і сплощений зверху і знизу, вміщує сплощену голову, втягнуту в передньогруди майже до сильно хітинізованого біляротового кільця. Черевце довге, вузьке. Верхня губа рухлива, ніжна, забарвлена. Мандібули забезпечені гострим ріжучим краєм, сильно хітинізовані. Антени тричленикові, дуже короткі, з чутливими конусами на другому членику. З віком спостерігається зміна функцій антен і пов'язана з цим зміна будови. Антени молодих личинок служать органом нюху, а в наступних віках – дотику. Тіло личинки покрито негустими короткими волосками.

Лялечка вільна, з відстаючими від тіла чохлами ніг і крил.

Яйця златки відкладають з другої половини травня на кінський щавель. Яйця відкладаються поодинці або по кілька штук. В середньому плодючість складає від 50 до 100 штук, рідко більше. Яйце розвивається в умовах підвищеної температури.

Личинка, що вийшла з яйця, вбуравлюється в кореневищах щавлю. Личинки плодовим деревам не шкодять. Камеру заляльковування личинка готує восени і проводить в ній останню зиму перед заляльковуванням. При цьому вона перестає харчуватися, ущільнюється і скорочується в довжину. Личинки, які не досягли останнього віку, зимують в своїх ходах. Камери заляльковування вони вигризають навесні. Це призводить до розтягнутості льоту златок.

Заляльковування відбувається навесні. Стадія лялечки триває недовго – не більше 10 днів.

Імаго вилітають в кінці весни або на початку літа. На півдні звичайна зимівля дорослих жуків в камерах заляльковування або поза камерами, в підстилці. Такі дорослі жуки виходять з лялечок восени.