Золотогуз

Види, які пошкоджуються – пошкоджує понад 50 видів листяних порід: яблуню, грушу, абрикос, сливу, глід, черешню, вишню, терен, дуб, липу; меншою мірою – берест, клен татарський, акацію білу та інші листяні породи.

Шкодочинна стадія – личинка.

Тип пошкодження – гусениці весною починають живитися бруньками, потім скелетують листя, стягують їх павутиною в щільне гніздо. За розрахунками, 2400-2500 гусениць можуть знищити до 100% листя дерева зі стовбуром діаметром 20-60 см.

Кількість поколінь – 1.

Зимуюча стадія – гусениці другого-третього віків у зимових гніздах із листків, щільно скріплених павутиною на кінцях пагонів. Гніздо розділене на камери, в яких знаходяться гусениці.

Заходи захисту від шкідника:

1. Біологічні. 1). Приваблення в насадження комахоїдних птахів. У весняно-літній період гусеницями живляться зозулі та іволги; у зимовий час – синиці, сойки; 2). Обробка біопрепаратами в період масового переходу гусениць до активного живлення.

2. Механічні. 1). Ручне збирання (за допомогою секатора) та спалювання зимових гнізд; 2). Ефективне застосування феромонних пасток і світлових пасток.

3. Хімічні. За наявності двох зимових гнізд на дерево – обробка інсектицидами або інгібіторами синтезу хітину в період масового переходу гусениць до активного живлення.

Морфологія і біологія розвитку шкідника.

Трапляється в Україні повсюдно.

Імаго. Метелик з розмахом крил 30-40 мм; крила, груди і черевце сніжно-білого кольору; на кінці черевця пучок золотистих (у самки) або бурих (у самця) волосків; вусики гребінчасті, блідо-жовті.

Яйце округле, 0,5 мм у діаметрі, світло-жовте.

Личинка. Гусениця завдовжки 35-40 мм, сірувато-чорна, з бородавками й пучками жовтувато-бурих волосків; уздовж спини проходять дві червоно-бурі смуги, по боках – білі переривчасті смуги, на 9-му і 10-му сегментах – по одній червоній бородавці, в яких відкриваються вивідні протоки залоз; на тергітах перших двох сегментів черевця розміщені отруйні волоски з порожнинами, в які відкриваються залози, що виділяють отруту; волоски, потрапляючи на шкіру людини, спричинюють сильне подразнення.

Лялечка завдовжки 12 мм, у пухкому бурувато-сірому коконі, чорно-бура, з рудими волосками на тілі, кремастер з гачкоподібними щетинками.

Навесні, після перезимівлі, під час розпускання бруньок, гусениці залишають гніздо та розпочинають харчуватися.

Нижній поріг розвитку гусениць становить +12 °С, температурний оптимум +26…+28°С. Розвиток гусениць триває 30-40 діб; за цей час самці проходять 5, самки – 6 віків. Наприкінці травня – на початку червня вони заляльковуються в пухких коконах поодинці або групами серед листя, на корі, в розгалужених сучках, іноді на траві.

Через 15-20 діб після заляльковування вилітають метелики, які не потребують додаткового живлення. Невдовзі вони починають відкладати яйця. Активні у вечірні й нічні години. Яйця відкладають на нижню поверхню листка у вигляді валика і вкривають їх золотистими волосками зі свого черевця. Кожна кладка налічує 200-300 яєць. Ембріональний розвиток триває 15-20 діб.

Відроджені гусениці тримаються разом, скелетують листя, стягують їх павутиною в щільне гніздо і, досягши ІІ-ІІІ віків, залишаються всередині гнізда до весни наступного року.

м