Аґрусовий блідоногий пильщик

Види, які пошкоджуються – пошкоджує аґрус, червону, білу й золотисту смородину.

Шкодочинна стадія – личинка.

Тип пошкодження – личинки, які відродилися, вигризають у листках дрібні отвори, середнього і старшого віків – з’їдають листки повністю, залишаючи лише центральну жилку. На молодих пагонах личинки часто пошкоджують точку росту.

Кількість поколінь – 3-4.

Зимуюча стадія – личинки-еонімфи в темно-бурих блискучих коконах у ґрунті на глибині 2-3 см, найчастіше між товстим корінням біля основи куща.

Заходи захисту від шкідника:

1. Агротехнічні. Осінній і літній обробіток ґрунту в міжряддях і під кущами смородини та аґрусу з метою знищення лялечок.

2. Хімічні, біологічні. Економічний поріг шкодочинності – 10-12 несправжніх гусениць на 100 листків при заселенні 15-20% кущів. У разі перевищення економічного порогу шкодочинності шкідника – обробка біопрепаратами або інсектицидами під час відродження личинок. При значній чисельності пильщика може бути проведена друга обробка біопрепаратами або інсектицидами після збирання врожаю ягід для знищення літньо-осінніх його поколінь.

Морфологія і біологія розвитку шкідника.

Трапляється в Україні повсюдно.

Імаго. Самка завдовжки 5-6 мм, чорна, лише верхня губа, крилові кришечки й ноги жовтувато-білі, вусики 9-ти членикові, чорні.

Яйце розміром 1-1,2 мм, світло-жовте.

Личинка до 12 мм, жовтувато-зелена з бурувато-жовтою головою, черевцевих ніг 7 пар.

Лялечка. Кокон літніх особин – 7-8 мм, зеленувато-жовтий або білуватий, зимуючих особин – темно-бурий.

В квітні личинки-еонімфи заляльковуються.

У травні, на початку бутонізації та появи листків на аґрусі й червоній смородині починається літ. Пильщики вологолюбні й гинуть за відносної вологості повітря нижче 60%. Після виходу самки починають відкладати яйця, розміщуючи їх у надрізи-«кишені» вздовж країв молодих листків. Плодючість – 50-60 яєць. Самці трапляються дуже рідко, тому із незапліднених яєць розвиваються самки. Через 6-9 діб відроджуються личинки. Вдень личинки тримаються на нижній поверхні листка.

Потурбовані личинки І-ІІ віків підіймають догори задню половину тіла, старшого віку – згортаються в кільце і падають на землю. Личинки проходять п’ять віків і завершують розвиток упродовж 20-25 діб. Личинки літніх поколінь утворюють білуваті й зеленувато-жовті кокони поміж листків, рідше – в ґрунті. Личинки останнього віку переходять у ґрунт, де на глибині 2-3 см утворюють кокон і залишаються в ньому до весни. У 2-3-му поколіннях частина личинок впадає в діапаузу.