Хрущ травневий західний

Види, які пошкоджуються – поліфаг, пошкоджує ягідні, овочеві, плодові, декоративні й лісові породи.

Шкодочинна стадія – личинка, імаго.

Тип пошкодження – личинка підгризає коріння практично всіх рослин. Доросла особина хруща відмінно літає і тому поїдає листки, зав'язі і плоди.

Кількість поколінь – 1 за три-чотири роки.

Зимуюча стадія – личинки різного віку, а також молоді сформовані з осені жуки в ґрунті на глибині 60-200 см.

Умови, які сприяють розвитку шкідника – заселяє переважно пухкі ґрунти на відкритих місцях.

Заходи захисту від шкідника:

1. Агротехнічні. Обробіток ґрунту навесні й улітку під час масового льоту жуків (жуки уникають відкладати яйця на пухких ґрунтах).

2. Біологічні. Приваблення в насадження і охорона комахоїдних птахів.

3. Хімічні. При щільності, що перевищує 5 личинок на 1 м2, – внесення в ґрунт інсектицидів. У роки льоту при високій чисельності жуків – обробка молодих насаджень інсектицидами.

Морфологія і біологія розвитку шкідника.

В Україні трапляється повсюдно.

Імаго. Жук довжиною 31-32 мм, чорний, з червоно-бурими надкрилами. Тіло опукле, довгасто-овальне. Вусики десятичленикові. Пігидій до кінця звужується і поступово переходить у довгий і вузький відросток. Диск не має волосків, що стирчать, боки передньоспинки покриті рідкісними волосками, що дозволяють бачити основний колір. Вусики і ноги буро-руді. Статевий диморфізм. Іноді у самок спостерігаються густі білі лусочки на надкрилах. У самців вусики мають форму великої зігнутої булави з семи однаковими пластинками, у самок - маленької шестичленикової.

Яйце брудно-білого кольору, шириною від 2 мм, довжиною 3 мм. Спочатку м'яке, пізніше твердне.

Личинка товста, дугоподібно вигнута, з шістьма грудними ногами, жовтуватого кольору. Голова коричнева з жовто-бурими щелепами. Нижня сторона останнього сегмента черевця покрита двома рядами дрібних конічних щетинок (25-30 шт.). Личинка останнього віку сягає довжини 45-65 мм.

Лялечка відкритого типу, блідо-жовта. Її довжина – 25 мм, ширина – 18 мм.

Наприкінці квітня – на початку травня, до початку масового цвітіння абрикосів, жуки виходять на поверхню ґрунту. Активність проявляють в темний час доби. Днем імаго сидять на листі дерев і об'їдають їх. В результаті залишаються тільки товсті жилки. З плодових дерев жуки надають перевагу сливі, з лісових – дубу. Найбільшою ненажерливістю відрізняються личинки в роки заляльковування.

Період спарювання закінчується після цвітіння яблуні. Жуки відкладають яйця в грунт. Глибина кладки – 20-40 см. Кількість яєць в одній купці становить 5-20 шт. Самки переривають харчування для відкладання яєць до чотирьох разів. Яйце розвивається протягом 24-35 днів. При несприятливих умовах розвиток може затягнутися до 50 днів.

Личинка живе в ґрунті 3-4 роки, харчується корінням різних рослин. Спочатку личинки живляться зовсім тонкими корінцями і гумусом, у міру зростання переходить на більш товсті корінці. У літній період личинки, які не готуються до заляльковування, залягають на відкритих піщаних ґрунтах на глибині 10-40 см. У спекотні дні личинки йдуть глибше. На чорноземах і під пологом лісу глибина залягання становить 10-20 см. Восени личинки йдуть у грунт на глибину 1-1,5 м залежно від температури ґрунту. Температура нижче -7°C для личинок є критичною. Навесні личинки піднімаються у верхні шари і до травня концентруються на глибині близько 10 см. При підготовці до заляльковування личинки в середині червня – на початку липня йдуть у глибокі шари ґрунту і влаштовують там спеціальні колиски. Лялечка з'являється в кінці липня – початку серпня на глибині 20-40 см. Імаго розвивається з лялечки за 30-40 днів і зимує в ґрунті.