Кравчик-головач (кравчик)

Класифікація шкідника – ряд Твердокрилі

родина Пластинчастовусі

Види, які пошкоджуються – пошкоджує всі плодові, ягідні та інші сільськогосподарські рослини, виноград. Значної шкоди завдає у шкілках сіянців і на суничних плантаціях, також сильно страждають від кравчика такі польові культури як кукурудза та соняшник.

Шкодочинна стадія – імаго.

Тип пошкодження – обгризає бруньки, зрізує молоді пагони та листки, внаслідок чого розвиток рослин сповільнюється.

Кількість поколінь – 1.

Зимуюча стадія – імаго в ґрунті на глибині 50 см.

Заходи захисту від шкідника:

1. Механічні. Збирають кравчиків і вручну, чому в чималому ступені сприяє нездатність цих шкідників літати. Ще одне цікавий народний засіб боротьби з кравчиком – звичайна соняшникова олія. Беруть найдешевшу олію, розбавляють водою і, збовтавши, заливають цю суміш в нірку. Жуки виповзають з нірок, і їх знищують.

2. Хімічні. 1). Обробка інсектицидами крайових смуг поля; 2). Для захисту від кравчиків ділянки, які межують з резерваціями кравця обкопують спеціальними ловильними канавками (по 20-30 см в глибину), а крайові смуги цих ділянок обробляють інсектицидами. Зовнішні стінки викопаних канавок повинні бути максимально рівними, щоб жуки, які потрапили в них, не мали можливості вибратися назад. А в якості приманки на дно канавок поміщають оброблену піретроїдними препаратами зелень.

Морфологія і біологія розвитку шкідника.

Поширений в Криму, степовій частині України.

Імаго розміром 15-24 мм, чорного кольору, іноді з синюватим полиском, особливо знизу, дуже рідко зі слабким мідним полиском, слабко блискучий. Голова дуже велика, верхні щелепи довгі, сильні, у самців знизу з ріжкоподібними відростками. Булава вусиків тричленикова, келихоподібна. Передньоспинка поперечна, не вужча за надкрила; надкрила, які зрослися по шву, дуже короткі, крила не розвинені; черевце дуже коротке. Ноги сильні.

Яйце розміром 5-6 мм, видовженоовальне, брудно-біле. Відкладене яйце адсорбує вологу і дещо збільшується в розмірі

Личинка розміром до 40 мм, біла, товста, С-подібно зігнута. Голова невелика, вусики тричленикові, дуже короткі, ноги конічні, дуже короткі. Тіло закінчується ущільненою площинкою, обмеженою борозенкою, анальний отвір круглий, з 6 променями, які розходяться.

Лялечка вільного типу, жовто-біла, з великою, зігнутою до грудей головою.

Поселяється на узбіччях доріг, на необроблених ділянках з ущільненим ґрунтом, степових схилах, залізничних насипах, у ярах, сухих балках. Навесні, зазвичай з другої декади березня до першої п’ятиденки липня, жуки з’являються на поверхні ґрунту. Масовий вихід – з 17 квітня до 17 червня. Після цього жуки влаштовують тимчасові похилі нори, які проникають у ґрунт під кутом 25-30° на глибину 15-18 см, в яких вони живуть, ховаються вночі та при небезпеці. Активні в теплі сонячні дні. Після спарювання самець і самка влаштовують загальну нірку завдовжки 18-27 см, іноді до 70 см. Потім самка робить камеру завдовжки 30 см, у стінку якої відкладає яйце і загортає його ґрунтом. Одна самка відкладає 8-11, максимум 20 яєць. Ембріональний розвиток триває 10-12 діб.

Імаго заповнюють комірки шматочками рослин – молодими листочками і пагонами плодових дерев, а отвори замуровують. Рослини жуки зрізають своїми щелепами, цим займаються як самки так і самці. В спресованій та замурованій зеленій масі починається бродіння. Живлячись цим своєрідним силосом, личинка виростає за місяць (3-5 тижнів). Доросла личинка робить у ґрунті яйцеподібний кокон, всередині якого перетворюється на лялечку. Через три тижні (в кінці липня) лялечка перетворюється на жука. Жук залишається на зимівлю в камері й виходить з неї лише навесні.