- Українська назва: Листовійка полохлива
- Російська назва: Листовертка пугливая
- Латинська назва: Ancylis achatana Den. u Schiff.
- Ряд: -
- Родина: -
- Пік активності: Червень
Фенологічний календар розвитку
листовійки полохливої (кількість поколінь – 1)
Фаза розвитку |
Квітень |
Травень |
Червень |
Липень |
Серпень |
Вересень |
Жовтень |
||||||||||||||
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
|
Личинка Лялечка Імаго Яйце Личинка |
‒ |
‒ |
‒ |
‒ |
‒ 0 |
‒ 0 + |
‒ 0 + ● ‒ |
0 + ● ‒ |
+ ● ‒ |
● ‒ |
‒ |
‒ |
‒ |
‒ |
‒ |
‒ |
‒ |
‒ |
‒ |
‒ |
‒ |
Класифікація шкідника – ряд Лускокрилі
родина Листовійки
Види, які пошкоджуються – деревні і чагарникові породи родини Розоцвітих. До кормових рослин цього виду відносяться яблуня, груша, слива, глід, малина, терен.
Шкодочинна стадія – личинка.
Тип пошкодження – гусениці пошкоджують бруньки, прогризаючи в них глибокі ямки, з яких виділяються крапельки прозорого соку. Це явище садоводи називають «плачем бруньок». Пізніше гусениці пошкоджують бутони, квітки, плоди, підгризають квітконіжки й плодоніжки, молоді пагони.
Кількість поколінь – 1.
Зимуюча стадія – гусениці третього віку в розгалуженнях тонких обростаючих гілок, у павутинному коконі, звичайно, під сухим листочком, примотаним павутиною до гілки.
Заходи захисту від шкідника:
1. Біологічні. Обробка біопрепаратами в період масового переходу гусениць до активного живлення.
2. Хімічні. Обробки інсектицидами в осередках, заселених шкідником, навесні до цвітіння проти гусениць, які перезимували, в фенофазу «висування суцвіть» плодових дерев, коли середня температура повітря досягає +10°С.
Морфологія і біологія розвитку шкідника.
Поширена в Україні повсюдно.
Імаго. Метелик сріблясто-сірого кольору, з темними і світлими штрихами і плямами на передніх крилах, задні крила бурувато-сірі. У самців на задньому краї крил є загин, в якому знаходиться пучок волосків, що виходять із основи крила. Розмах крил метелика – 16-20 мм.
Яйце овальної форми, округле, восково-жовте, блискуче, нагадує маленьку крапельку воску, довжина – до 1 мм.
Личинка. Гусениця 15 мм завдовжки, має коричневе забарвлення, тіло вкрите світлими волосками і бородавками. Голова і грудний щиток темно-коричневого або чорного кольору, із світлою смужкою посередині. Анальний щиток коричневий, іноді чорний. Грудні ноги чорні, черевні однакового кольору з тілом гусениці.
Лялечка завдовжки 8 мм, темно-коричнева, з чорними поперечними смужками на кожному сегменті черевця. На кінці черевця розташовано 10 маленьких гачечків.
Навесні, у квітні, коли середньодобова температура повітря досягне +10°С, гусениці пробуджуються від зимової сплячки і пошкоджують бруньки, які розпускаються. На ніч, а також при найменшій небезпеці вони ховаються в кокони, в яких зимували, тому і називаються полохливими.
На відміну від інших видів плодових листокруток гусениці полохливої листокрутки не скручують листя. Можуть пошкоджувати плоди, вигризаючи невеликі поглиблення на їх поверхні в місцях зіткнення з листям, ураженими шкідниками.
Гусениці заляльковуються в червні в розгалуженнях гілок, іноді в зимових гніздах білана жилкуватого і золотогуза, а також у пустих коконах яблуневої склівки. Через 11-14 днів з лялечок виходять метелики. Час вильоту варіює залежно від клімату району місцеперебування і спостерігається через два тижні після закінчення фази цвітіння яблуні.
Одна самка відкладає до 160 яєць, розміщуючи їх по одному або по два-три вздовж центральної жилки листка як з верхнього, так і з нижнього боку. Через 6-10 днів з яєць виходять гусениці, які плетуть собі павутинний намет, скелетуючи листя й вигризаючи шкірку плодів. Вони живляться протягом липня, двічі линяють і виростають до 5 мм завдовжки, потім впадають у діапаузу і зимують.