Малинна горіхотворка

  • Українська назва: Малинна горіхотворка
  • Російська назва: Орехотворка малиновая
  • Латинська назва: Diastrophus rubi Hart.

Класифікація:
  • Ряд: -
  • Родина: -
  • Пік активності: Червень - Липень

Де спостерігаються симптоми:
На стеблі
Препарати

Фенологічний календар розвитку

Фенологічний календар розвитку

малинної  горіхотворки (кількість поколінь – 1)

 

Фаза розвитку

Квітень

Травень

Червень

Липень

Серпень

Вересень

Жовтень

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

Личинка

Лялечка

Імаго

Яйце

Личинка

0

0

 

0

 

0

+

 

0

+

 

 

+

 

 

+

 

 

+

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Загальні відомості та цікаві факти про Малинна горіхотворка

Класифікація шкідникаряд Перетинчастокрилі

родина Горіхотворки

Види, які пошкоджуються – пошкоджує малину, ожину.

Шкодочинна стадія – личинка.

Тип пошкодження – личинки живляться тканинами стебел, викликаючи здуття і розростання тканини. На місцях утворення галлів стебла легко переламуються і засихають.

Кількість поколінь – 1.

Зимуюча стадія – личинки в великих галлах на стеблах або черешках малини і ожини.

Заходи з захисту Малинна горіхотворка

Заходи захисту від шкідника:

Агротехнічні. Зрізання і спалювання стебел з галлами восени, навесні і влітку.

Морфологія Малинна горіхотворка

Морфологія і біологія розвитку шкідника.

В Україні пошкоджує рослини переважно в Лісостепу і на Поліссі. Відмічена в Херсонській та Львівській областях.

Імаго довжиною 2-3 мм, з чорним тілом і стебельчатим черевцем.

Личинка біла, безнога, голова не відокремлена, довжина досягає 1,5 мм.

Лялечки відкрита, біла.

Навесні личинки заляльковуються всередині галлів. В кінці травня – на початку червня з лялечок виходять дорослі комахи, які відкладають яйця на молоді зелені пагони. Личинки, які відроджуються, живляться тканинами стебел, викликаючи здуття. Витягнуті здуття спочатку зелені з червоними пунктирними пухирцями, що вказують на внутрішню камеру личинки. Влітку колір галла змінюється від жовтого до пурпурного та світло-коричневого.

Галли добре помітні після листопаду. Вони являють собою здуття довжиною до 10-15 см. Одне здуття може містити до 200 заокруглених камер. Після використання галл стає дерев’яним і може залишатися на стеблі протягом декількох років.

На галлах утворюються тріщини і пошкодження кори. В одному великому галлі буває кілька десятків окремих камер, всередині яких знаходиться по одній личинці.