Малинний довгоносик

  • Українська назва: Малинний довгоносик
  • Російська назва: Малинный долгоносик (малинно-земляничный долгоносик)
  • Латинська назва: Anthonomus rubi Hrbst.

Класифікація:
  • Ряд: Твердокрилі
  • Родина: Довгоносики
  • Пік активності: Червень - Липень

Де спостерігаються симптоми:
На листях
Препарати

Фенологічний календар розвитку

Фенологічний календар розвитку

малинного довгоносика (кількість поколінь – 1)

 

Фаза розвитку

Квітень

Травень

Червень

Липень

Серпень

Вересень

Жовтень

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

Імаго

Яйце

Личинка

Лялечка

Імаго

+

+

+

+

+

+

+

+

+

 

 

0

+

 

 

0

+

 

 

 

 

+

 

 

 

 

+

 

 

 

 

+

 

 

 

 

+

 

 

 

 

+

 

 

 

 

+

 

 

 

 

+

 

 

 

 

+

 

 

 

 

+

 

 

 

 

+

Загальні відомості та цікаві факти про Малинний довгоносик

Види, які пошкоджуються – пошкоджує малину, ожину, суницю, троянду, шипшину і диких трав'янистих рослин з родини Розоцвітих.

Шкодочинна стадія – імаго, личинка.

Тип пошкодження – спочатку жуки живляться листками, вигризаючи в них отвори, потім переходять на бутони, під’їдають, виїдають їх вміст. Личинки живляться вмістом бутона.

Кількість поколінь – 1.

Зимуюча стадія – статевонезрілі жуки в поверхневому шарі ґрунту, під опалим листям.

Заходи з захисту Малинний довгоносик

Заходи захисту від шкідника:

1. Агротехнічні. Збирання й спалювання опалого листя й рослинних решток. Обробіток ґрунту осінній та ранньовесняний. Не слід розміщувати по сусідству суницю й малину. Скошування суниці після збирання врожаю, що призводить до загибелі частини шкідника.

2. Хімічні. За чисельності понад 3-4 жуки на один кущ необхідно застосовувати інсектициди: на суниці на початку відростання, на малині – в період оголення бутонів.

Морфологія Малинний довгоносик

Морфологія і біологія розвитку шкідника.

В Україні трапляється повсюдно, численний на Поліссі та в Лісостепу.

Імаго завдовжки 2-3 мм, овальний, чорний з коричневим відтінком, вкритий тонкими світло-сірими волосками; щиток білий; головотрубка довга, тонка, дещо зігнута; вусики колінчастобулавоподібні; ноги тонкі, довгі.

Яйце розміром 0,35-0,5 мм, біле.

Личинка завдовжки 3,5 мм, біла, серпоподібнозігнута, з жовто-коричневою головою.

Лялечка завдовжки 2,5-3 мм, спочатку біла, потім жовтувато-коричнева.

Вихід жуків із місць зимівлі відбувається наприкінці квітня – на початку травня за середньодобової температури повітря понад +13°С, що збігається з відростанням суниці. Додаткове живлення триває 30-45 діб.

Самка відкладає по одному яйцю в прогризений збоку бутона отвір, закриваючи його екскрементами й підгризаючи квітконіжку. Плодючість – до 50 яєць. Через 6-7 діб відроджуються личинки, які впродовж 20-25 діб живляться вмістом бутона і, завершивши розвиток, там же заляльковуються.

Через 7-9 діб з’являються жуки (у другій половині липня) і додатково живляться на листі малини, суниці, ожини.

У вересні зі зниженням температури повітря до +10…+12°С жуки переходять на зимівлю у верхній шар ґрунту й підстилку.