Малинний жук

Види, які пошкоджуються – пошкоджує малину. Проходить додаткове харчування на вишні, сливі, терні, смородині, аґрусі, горошку, костяниці, ожині, яблуні, груші, горобині.

Шкодочинна стадія – імаго, личинка.

Тип пошкодження – на яблуні, груші й айві імаго пошкоджують тільки внутрішню частину квітки, на аґрусі і смородині імаго пошкоджує бутони, проробляючи на них невеликі отвори з нерівними краями.

На малині та ожині шкідник виїдає в бутонах широкі отвори, нерідко захоплюючі більшу частину бутона; крім цього, можливі пошкодження квіток. Імаго скелетують листя малини між жилками, пізніше на листках спостерігаються поздовжні розриви з нерівними краями.

Личинки пошкоджують плоди малини одночасно зовні і всередині або тільки всередині, окремі кістянки засихають, частіше біля основи плодоніжки, при цьому, в плодоніжці добре помітні глибокі ходи. Основну шкоду імаго та личинки наносять малині. Ягоди, що розвиваються з пошкоджених жуками квітів, мають потворну форму. Вони погано розвиваються, знижуються їх вагові характеристики, вони схильні до гниття, особливо в сиру, вологу погоду.

Кількість поколінь – 1.

Зимуюча стадія – жуки й личинки в ґрунті під кущами кормових чагарників на глибині до 20 см.

Заходи захисту від шкідника:

1. Агротехнічні. Осіння оранка міжрядь і перекопування ґрунту навколо кущів.

2. Хімічні. При чисельності, що перевищує 2-3 жуки на один кущ малини, у період бутонізації необхідна обробка інсектицидами.

Морфологія і біологія розвитку шкідника.

В Україні трапляється повсюдно.

Імаго завдовжки 3,5-4 мм, видовженоовальний, сірувато-чорний, вкритий іржаво-жовтими або сірими волосками, голова маленька, вусики 11-ти членикові з тричлениковою булавою; ноги жовті.

Яйце розміром до 1 мм, біле або жовтувате.

Личинка завдовжки 6,3-6,8 мм, червоподібна, з трьома парами грудних ніг; світло-коричнева з жовтизною; на спині кожного сегмента розміщені хітинізовані коричневі пластинки; на останньому дев’ятому сегменті два гачкоподібно зігнутих догори шипики; голова темна.

Лялечка завдовжки 3,5-4 мм, біла.

На поверхню імаго виходять наприкінці квітня – на початку травня, коли температура поверхневого шару ґрунту досягає +12…+13°С. Упродовж 12-15 діб додатково живляться нектаром та пиляками квіток плодових і ягідних рослин, потім перелітають на малину.

Яйця відкладають по одному переважно в квітки, рідше – на молоді зав’язі. Плодючість – 30-40 яєць. Через 8-10 діб відроджуються личинки, які деякий час знаходяться на поверхні, потім вгризаються усередину і живляться м’ясистим квітколожем та прилеглою до нього частиною кістянок. На розвиток личинки потрібно 40-45 діб, через що вони часто трапляються у зібраному врожаї. Завершивши розвиток, личинки зариваються в ґрунт на глибину 5-20 см, де в земляних колисках заляльковуються. Лялечки через 14-15 діб перетворюються на жуків і залишаються в ґрунті до весни.

Частина личинок, які завершили розвиток пізніше, переходять у діапаузу і заляльковується лише в серпні наступного року. Таким чином, генерація в основному однорічна і частково дворічна.