Оленка волохата (бронзівка волохата)

Зовнішні ознаки: чорний жук, густо вкритий сірими волосками з білими плямами на надкрилах, довжиною 10-12 мм. Все тіло жука, особливо з нижньої сторони, вкрите жовтувато-сірими густими волосками.

Симптоми пошкодження: в окремі роки навесні жук пошкоджує проростки вічок, обгризаючи молоді листки й суцвіття.

Економічний ефект: шкідник наносить великої шкоди, обгризаючи молоді суцвіття, що суттєво може вплинути на рівень потенційного врожаю, особливо столових сортів винограду з великою масою грона. Одна особина може пошкодити до 10 суцвіть. Найбільша заселеність спостерігається на сортах винограду з відносно раннім розпукуванням вічок.

Види, які пошкоджуються – спочатку зустрічаються на кульбабі, потім на тюльпанах, нарцисах, ірисах, після чого в теплі сонячні дні перелітають на квітучі дерева абрикоса, персика, черешні, вишні, сливи, груші, яблуні, горобини, на суницю, смородину, виноград, калину, ріпак та інші культури.

Шкодочинна стадія – імаго.

Тип пошкодження – імаго харчуються квітками: виїдають тичинки і маточки, обгризають пелюстки.

Кількість поколінь – 1.

Зимуюча стадія – імаго в ґрунті на глибині 15-40 см.

Особливості розвитку: Дорослі жуки зимують у ґрунті. Прокидаються рано навесні й починають харчування. У прохолодні дні, під час дощу й на ніч ховаються у ґрунт. Одна самка шкідника може відкласти до 20 кладок, по 3-4 яйця. Розвиток личинок відбувається в грунті. Після відродження личинки харчуються корінням і рослинними рештками. Восени відбувається заляльковування, яке триває до двох тижнів.

Заходи захисту від Оленка Волохата:

Заходи з обмеження чисельності здійснюють після встановлення ступеню заселення шкідниками виноградних кущів. На ділянках при сильному заселенні, де виявлено понад 4-6 особин на 100 кущів або 3-5 пошкоджених бруньок на 1 кущ, доцільно застосовувати обприскування насаджень інсектицидом Децис f-Люкс, Карате Зеон, Пірінекс Супер.

На присадибних ділянках можна застосовувати механічний спосіб боротьби, струшувати з кущів, збирати та знищувати.

1. Біологічні. Приваблення та охорона комахоїдних птахів. Оленку волохату поїдають: шпак звичайний, грак, сорока, сизоворонка, іволга, вівсянка чорноголова, одуд, бугай малий, сорокопуд-жулан, сорокопуд чорнолобий та ін.

2. Механічні. На присадибних, дачних ділянках, в колективних, фермерських садах можна струшувати жуків з квітучих дерев на поліетиленову плівку, брезент та знищувати. Перед струшуванням дерева потрібно обприскувати холодною водою, щоб жуки не злітали.

Експерименти вчених довели, що оленку волохату привертає синій колір, тому можна виставити пастки з водою (цікаво те, що квіти синього, фіолетового, червоного і інших яскравих відтінків шкідником не ушкоджуються, а ось в пастки синього або фіолетового кольору він легко попадається). В квітуючому садку на 1 сотку потрібно поставити 2-3 синіх (голубих) пластикових 20 літрових посудин, наповнених до половини водою. Вдень і ввечері, а при великому заселенні і тричі за день посудину звільняють від оленки.

3. Хімічні. Обприскування інсектицидами на оленці волохатій особливо не позначається. Можна обробляти грунт під деревами інсектицидами. Така рекомендація обумовлена тим, що жуки на ніч і в холодну або дощову погоду залишають квітки і ховаються в ґрунті, де стикаються з частинками отрути і гинуть.

Морфологія і біологія розвитку шкідника.

В Україні трапляється повсюдно. Найбільш шкідлива в Степовій і Лісостеповій зонах.

Імаго довжиною 9-13 мм, покритий густими жовтувато-сірими волосками, особливо нижня його сторона. На надкрилах – 12 поперечних білих плям різної величини.

Яйце молочно-біле, блискуче, довге, близько 0,5 мм в діаметрі.

Личинка товста, слабо С-подібно вигнута, покрита густими, довгими волосками. Довжина тіла личинки третього віку – 31 мм, довжина голови – 1,8 мм, ширина голови – 3,1 мм.

Лялечка утворюється в середині овального земляного кокона, клеєного личинкою. Довжина кокона – 14-16 мм, ширина – 9-10 мм. Колір лялечки спочатку білий, потім жовтий і наприкінці розвитку червоно-бурий.

Наприкінці третьої декади квітня, коли середньодобова температура повітря сягає +14,4°C і вище, а вологість повітря 63-85%, починається літ імаго. У цей час цвітуть кульбаба лікарська, мати й мачуха звичайна, барвінки малий і трав'янистий. Заселення плодових та ягідних культур починається з фази "рожевий бутон" і триває протягом усього періоду цвітіння.

Жуки активні в теплі сонячні дні в період з 10:00 до 16:00. У похмуру, дощову погоду і вночі вони залишають рослини і зариваються під рослинні рештки, а також у верхні шари ґрунту на глибину до 1 см.

Жуки інтенсивно ушкоджують квіти плодових дерев (95-100%) і трав'янистих рослин (90-98%), що ростуть у саду. По закінченні цвітіння плодових культур шкідник перелітає на злакові рослини, що ростуть по периметру саду і на прилеглих до нього територіях, переважно на пирій повзучий, вівсюг, грястицю збірну, куряче просо, щетинники сизий і зелений.

Масовий літ триває до середини червня, окремих жуків – до половини серпня. З першої декади і до кінця червня самки відкладають яйця в грунт. Одна самка відкладає 15-20 яєць. Основна їх частина зосереджена на відстані до 200 м від садів, на незораних ділянках і вздовж доріг поряд з садами і в садах, де не проводилася агротехнічна обробка.

Личинки виходять через 7-8 днів та залишаються в ґрунті до кінця серпня - початку вересня і харчуються рослинними залишками в ґрунті, коріння не пошкоджують.

Заляльковування починається з кінця серпня і триває до середини жовтня. Через 14-22 днів з'являються молоді жуки, які залишаються в ґрунті на зимівлю. Отже одним з чинників зростання чисельності оленки волохатої на території України є збільшення необроблених площ, зокрема поблизу багаторічних насаджень, засмічених в першу чергу злаковими видами, розширення харчової бази жуків за рахунок дикорослих трав.

У роки масового розмноження жуки завдають значної шкоди садам та ягідникам.