Ожинова жовто-зелена попелиця

  • Українська назва: Ожинова жовто-зелена попелиця
  • Російська назва: Ежевичная желто-зеленая тля
  • Латинська назва: Sitobion fragariae Walker. (Macrosiphum fragariae Walker.)

Класифікація:
  • Ряд: Рівнокрилі
  • Родина: Афіди
  • Пік активності:

Де спостерігаються симптоми:
На стеблі
На листях
На плодах
Препарати

Загальні відомості та цікаві факти про Ожинова жовто-зелена попелиця

Класифікація шкідникаряд Рівнокрилі

родина Афіди

Види, які пошкоджуються – пошкоджує ожину, малину, смородину і шипшину, злакові трави.

Шкодочинна стадія – личинка, імаго.

Тип пошкодження – висмоктування клітинного соку. Пошкоджені листки скручуються й засихають, пагони викривлюються.

Кількість поколінь – 10 і більше.

Зимуюча стадія – яйця на ожині, малині, смородині і шипшині.

Заходи з захисту Ожинова жовто-зелена попелиця

Заходи захисту від шкідника:

Хімічні. Ранньовесняна (до набубнявіння бруньок) обробка овіцидами. Економічний поріг шкодочинності до цвітіння – від 15 до 50 % листкових і плодових бруньок, після збирання ягід – 3-5 колоній на 100 верхівкових пагонів. При перевищенні ЕПШ – обприскування малини інсектицидами. При співвідношенні попелиць і хижаків 40…80:1 застосування інсектицидів недоцільне.

Морфологія Ожинова жовто-зелена попелиця

Морфологія і біологія розвитку шкідника.

В Україні трапляється повсюдно.

Імаго. Доросла безкрила форма близько 2 мм в довжину, брудного жовтувато-зеленого кольору з невеликими коричневими міжсегментарними вставками на верхній поверхні черевця. Дві сіфункули на задньому кінці тіла – довгі і, як правило, повністю чорного кольору, тільки зрідка у деяких особин можуть бути присутніми більш бліді основи.

Вусики приблизно такої ж довжини, як і тіло, з сегментами, які блідніші ближче до області голови. Крилата форма до 3 мм, жовтувато-зелена, з дуже виразним темним міжсегментним орнаментом.

Личинка імагоподібна, жовтувато-зеленого кольору.

Масове відродження починається в березні-квітні залежно від температури навколишнього середовища. Молоді німфи харчуються кінчиками бруньок, які тільки розкриваються. Колонії поступово нарощують кількість своїх представників, а в червні-липні крилаті особини активно мігрують до злакових, пасовищних травам і бур’янів. Життєвий цикл завершується, як правило, жовтні-листопаді.