Сірий (землистий) кореневий довгоносик

  • Українська назва: Сірий (землистий) кореневий довгоносик
  • Російська назва: Серый корневой долгоносик
  • Латинська назва: Sciaphilus asperatus Bonsd.

Класифікація:
  • Ряд: -
  • Родина: -
  • Пік активності: Липень

Де спостерігаються симптоми:
На листях
На коренях
Препарати

Фенологічний календар розвитку

Фенологічний календар розвитку

сірого (землистого) кореневого довгоносика (кількість поколінь – 1)

 

Фаза розвитку

Квітень

Травень

Червень

Липень

Серпень

Вересень

Жовтень

 

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

 

Імаго

Яйце

Личинка

Лялечка

Імаго

+

+

+

+

+

+

+

+

+

0

+

0

+

+

0

+

+

0

+

 

 

0

+

 

 

0

+

 

 

 

 

+

 

 

 

 

+

 

 

 

 

+

 

 

 

 

+

 

 

 

 

+

 

 

 

 

 

+

 

 

 

 

+

Загальні відомості та цікаві факти про Сірий (землистий) кореневий довгоносик

Класифікація шкідникаряд Твердокрилі

родина Довгоносики

Види, які пошкоджуються – пошкоджує суницю, малину, плодові культури, що знаходяться поблизу посадок суниці.

Шкодочинна стадія – личинка, імаго (самки).

Тип пошкодження – імаго додатково живляться, обгризаючи листки з країв. Личинки спочатку живляться молодими корінцями суниці й малини, потім пошкоджують більші корені.

Кількість поколінь – 1.

Зимуюча стадія – статевонезрілі жуки в поверхневому шарі ґрунту, під сухим листям, у кущах суниці. Можуть зимувати личинки в ґрунті на глибині 4-10 см.

Заходи з захисту Сірий (землистий) кореневий довгоносик

Заходи захисту від шкідника:

1. Агротехнічні. Дотримання правильної сівозміни й просторова ізоляція нових посадок від старих насаджень не менш як на 500 м. Осіння оранка ґрунту.

2. Хімічні. При чисельності, що перевищує 2-3 жуки на 10 рослин, – обприскування суниці інсектицидами до цвітіння.

Морфологія Сірий (землистий) кореневий довгоносик

Морфологія і біологія розвитку шкідника.

В Україні трапляється повсюдно.

Імаго завдовжки 5-6 мм, чорного кольору, вкритий золотисто-сірими лусочками, які маскують основний колір; надкрила опуклі, зрослися, з рядами поздовжніх крапчастих борозенок, перетинчасті крила не розвинені й жуки не літають; ноги й вусики світліші.

Яйце розміром 0,65 мм, жовтувато-біле, блискуче.

Личинка завдовжки 6-7 мм, жовтувато-біла, зі зморшкуватим тілом і жовтою головою, безнога.

Лялечка завдовжки 5,5-6 мм, біла, вкрита рідкими шипиками.

Трапляються лише самки; розмножуються партеногенетично. Зимують статевонезрілі жуки в поверхневому шарі ґрунту, під сухим листям, у кущах суниці. Можуть зимувати личинки в ґрунті на глибині 4-10 см.

Навесні за середньодобової температури повітря +12…+14°С (кінець квітня – початок травня) виходять жуки і додатково живляться, обгризаючи листки з країв.

Жуки активні у вечірні години, вдень ховаються біля основи рослин на ґрунті. Яйця відкладають групами по 2-3 (до 60-70) за прилистки і заливають їх виділеннями, які твердіють на повітрі. Відкладання яєць триває більше двох місяців. Плодючість – 400-500 яєць. Личинки, які відродились через 10-14 діб, проникають у ґрунт, де спочатку живляться молодими корінцями суниці й малини, потім пошкоджують більші корені. Основна маса личинок розміщується на глибині 4-6 см у радіусі 3-15 см від центра рослини. Личинки розвиваються 30 діб; наприкінці червня заляльковуються. На розвиток лялечки потрібно 12-16 діб. Жуки виходять у липні. Можуть відкладати яйця, з яких відроджуються личинки, що залишаються на зимівлю. У вересні жуки переходять у місця зимівлі. Частина з них може жити 2-3 роки, зберігаючи здатність до відкладання яєць.

Поряд з личинками сірого (землистого) кореневого довгоносика коріння суниці можуть пошкоджувати личинки кропивного листкового довгоносика – Phyllobius urticae Deg. і скосаря малого чорного – Otіorhynchus ovatus L. Жуки цих видів пошкоджують листя.